Бути готовими прийти на допомогу

В.Рибалко

Закликають людей доброї волі Арманд Хаммер і Роберт Гейл

Як уже повідомлялося, в Києві та області перебували американський підприємець, видний громадський діяч Арманд Хаммер і крупний спеціаліст з радіологічної медицини професор Каліфорнійського університету Роберт Гейл.

У 14-й міській клінічній лікарні імені Жовтневої революції гостей ознайомили з історією цього багатопрофільного лікувального закладу, що нараховує понад сто років з часу заснування.

Головний лікар Є.С.Паламарчук, завідуюча відділенням М.А.Горкун, головний радіолог республіки Л.П.Кинзельський, доцент відділення Т.Г.Лимзякова, інші спеціалісти розповіли про те, що колектив лікарні взяв активну участь у наданні медичної допомоги потерпілим під час аварії на Чорнобильській АЕС. Всі, хто пройшов тут обстеження і курс лікування, виписані здоровими. За їх станом здійснюється постійний нагляд, ведеться диспансеризація. В кардіологічному відділенні А.Хаммер і Р.Гейл бесідували з тими, хто поступив сюди з м.Прип’яті в перші дні аварії на АЕС. Нині повторний профілактичний огляд проходять кілька чоловік. Всі вони заявили, що після лікування і відпочинку почувають себе цілком нормально.

В одній з палат на привітання гостей жваво відгукнулася літня жінка у квітчастому халаті. Це була пенсіонерка з Києва Віра Дмитрівна Дзюбенко. Вона розповіла, що весь квітень перебувала в гостях у дочки, яка працювала в Прип’яті. Зранку 26 квітня Віра Дмитрівна протягом кількох годин ходила по магазинах, зробила необхідні закупки. «Про те, що на станції, яка розташована від будинку в двох кілометрах, сталася аварія, ми чули, – говорить жінка, – але, як і наші сусіди, не звернули на це уваги». Виходила на вулицю і в наступний день. Невдовзі її разом з іншими жителями вивезли з міста. В лікарню потрапила по швидкій допомозі, коли, через кілька днів, відчула, що нездужає. Знайомлячи гостей з історією хвороби цієї жінки, завідуюча відділенням Марія Антонівна Горкун відзначила, що Дзюбенко – єдина з хворих, у якої був виявлений гематологічний синдром, зв’язаний з гіпертонічним кризом [1]. Комплекс лікування дав швидкий і відчутний результат.

– Я теж за професією лікар, – вступив у розмову Арманд Хаммер. – З молодим колегою Гейлом я вдруге приїхав до вашої країни після аварії в Чорнобилі. Ми щиро співчуваємо вам, бажаємо допомогти в ліквідації лиха, що вас спіткало. Мені далеко за вісімдесят. Ще 65 років тому я виїхав до Америки, де живу до цього часу. Але, як і раніше, цікавлюсь медициною, допомагаю людям, які цього потребують.

– Ви добре виглядаєте, – зауважила, посміхаючись Віра Дмитрівна, звертаючись до Хаммера. На це її співрозмовник пожартував:

– Коли мені виповниться сто років, я обов’язково приїду до Києва і поцікавлюся вашим здоров’ям.

– Не заперечую… Буде дуже приємно зустрітися з вами.

В іншій палаті відпочивало двоє водіїв. Це були Андрій Миколайович Крикун та Степан Павлович Мильгевський.

– Я був піднятий по тривозі ввечері 27 квітня, – розповів Степан Павлович, водій автобуса київського АТП 09121. – Брав участь в евакуації жителів селища атомників [2], а потім вивозив людей з 30-кілометрової зони. На машині вже працюю понад 30 років. Якщо треба, готовий виїхати у будь-який рейс. Днями лікарі зажадали, щоб ліг на повторне обстеження, але я почуваю себе нормально.

Про свої враження в перші дні аварії і через три місяці розповіли також молодий водій облспоживспілки Микола Іванович Федоренко та секретар партійної організації одного з київських автотранспортних підприємств Євген Іванович Бровка.

– Мені було приємно почути і побачити, що хворі, які проходили курс лікування у вашій клініці і з якими я зустрічався під час свого попереднього приїзду до Києва, цілком здорові, – сказав професор Р.Гейл. – Це велике досягнення радянських лікарів.

Гості із США ознайомились з експозицією Музею медицини УРСР.

В другій половині дня вони оглянули з вертольота район Чорнобильської АЕС і пошкоджений реактор.

– Я хотів би, щоб кожна людина побачила те, що довелось спостерігати мені під час польоту в район Чорнобильської атомної станції, – заявив після приземлення Арманд Хаммер. – Я бачив місто Прип’ять, де жили тисячі людей, великі красиві будинки, зелені вулиці. І все це нині позбавлене життя. Видно лише техніку і людей, що зайняті на відбудівельних роботах. І так – навколо всього Чорнобиля, в радіусі 30-кілометрової зони, звідки евакуйовані люди, тварини, техніка. Нам розповіли: люди були вивезені так швидко, що багато хто не встиг взяти з собою ніяких особистих речей. І я подумав, – продовжував Хаммер, – що коли таке могло статися внаслідок аварії лише на одному реакторі, що ж буде, якщо вибухне термоядерна війна? Це буде світове самогубство. Тому ми повинні зробити все, щоб ядерна пожежа ніколи не спалахнула. І ще: коли президент США приїде до вашої країни, я хотів би, щоб він побачив те, що побачив я. Тоді він ніколи не буде говорити навіть про можливість ядерної війни. І цей урок ми повинні зробити з чорнобильської трагедії.

Арманд Хаммер підкреслив, що на нього велике враження справили ті зусилля, які докладаються в районі АЕС для ліквідації аварії.

– Те, що сталося на атомній станції в Радянському Союзі, могло трапитись в будь-якій країні, в тому числі у США, де багато діючих реакторів, – сказав далі А.Хаммер. – Ми живемо в ядерний вік, і дуже важливо своєчасно ділитись інформацією один з одним, бути готовими прийти на допомогу. Ми хочем об’єднати зусилля вчених і спеціалістів ряду країн, де використовується мирний атом, щоб спільно з радянськими колегами виробити рекомендації по успішному лікуванню променевих захворювань. Тому для всіх нас дуже цінний ваш досвід у цій справі.

Говорячи про перспективи розвитку американо-радянських взаємин, доктор Хаммер підкреслив: «Я вважаю, що ці взаємини будуть покращуватись. Дуже важливу роль тут відіграла зустріч Генерального секретаря ЦК КПРС М.С.Горбачова і президента Рональда Рейгана в Женеві. Та можливості її використані ще недостатньо. Водночас зустріч переконала американський народ, що Радянський Союз, його народ прагнуть миру. Американці також бажають жити в мирі. Адже нині настав ядерний вік, і всі розуміють: ніхто не виграє війни, якщо вона почнеться. Ось чому я щиро хотів би, щоб між нашими керівниками, міністрами тривав діалог з питань війни і миру. Переконаний, що в результаті цього діалогу і зустрічей на вищому рівні будуть підписані документи, які допоможуть покращити наші взаємини.

Відомо, яких величезних зусиль докладає СРСР для відвернення ядерної війни. Ми повинні прагнути жити в мирі один з одним. Необхідне не воєнне протистояння, а мирне співіснування. Корисно обмінюватись досягненнями науки, культурними цінностями. Нині в Радянському Союзі експонується виставка художніх полотен з мого зібрання. Після Новосибірська з нею ознайомляться жителі Одеси, а в жовтні – кияни. Я збираюся відкрити її сам. Водночас в Лос-Анджелесі і Нью-Йорку демонструються картини російських художників».

У той же день Арманд Хаммер відбув на батьківщину. Перед від’їздом А.Хаммер висловив захоплення Києвом, його жителями: «Я вражений чистотою і порядком у місті. Воно – в квітах і зелені», – відзначив гість.

24 липня відомий американський лікар, професор Каліфорнійського університету Роберт Гейл, який продовжував знайомство з Україною, відвідав Київський науково-дослідний інститут педіатрії, акушерства і гінекології імені Героя Радянського Союзу професора П.М.Буйка.

Директор інституту академік АМН СРСР О.М.Лук’янова, яка є також головою Українського відділення Міжнародної організації «Лікарі світу – за відвернення ядерної війни», ознайомила гостя з основними напрямами наукової і практичної діяльності колективу цього найбільшого в республіці центру по охороні материнства і дитинства.

Р.Гейл побував у клініках інституту, оглянув ряд відділень, зустрівся з провідними вченими і практиками. Він високо оцінив технічне оснащення спеціалізованих клінік, рівень професійної підготовленості лікарського персоналу.

Разом з собою Гейл взяв в інститут дружину Тамар і дітей – дев’ятирічну Тал, семирічну Шир і сина Ілана, якому виповнилось два з половиною роки. Старші діти Гейла на канікулах і охоче погодилися поїхати в Радянський Союз. Без мовних бар’єрів вони весело гралися з юними пацієнтами клініки, обмінювались подарунками, разом співали пісень, їли фрукти і з дозволу батька пили з-під крана сиру воду. Сам Гейл пересвідчився, що київська вода абсолютно чиста, смачна і придатна до вживання.

Після відвідання Музею народної архітектури і побуту УРСР у селищі Пирогів американський гість відзначив, що такі музеї – унікальні.

– Ми оглянули також сучасні будинки для селян, що дають уявлення про той прогрес, якого досягнуто за минулі півстоліття, – сказав він. Учора професор Гейл знайомився з Києвом і його визначними пам’ятками.

У другій половині дня він відвідав Київський філіал Центрального музею В.І.Леніна.

Гостя з США супроводив голова ученої медичної ради Міністерства охорони здоров’я УРСР, директор Київського НДІ загальної і комунальної гігієни професор М.Г.Шандала.

Київська правда, 1986 р., 26.07, № 174 (18656).

[1] Ясна річ, що таких хворих совмедицина не вважала за постраждалих від катастрофи.

[2] Тут якась плутанина з датами: за всіма іншими свідченнями, евакуація м.Прип’яті закінчилась 27.04 вдень, а його тільки викликали 27.04 ввечері. Хіба що під “селищем атомників” він розуміє не Прип’ять, а щось поблизьке, Новошепеличі, чи що. Але будь-що будь важливо, що на лікування потрапляли і люди, які не були в момент аварії на площадці ЧАЕС.

Значна частина статті – плагіат з повідомлень РАТАУ “А.Хаммер: не протистояння, а співіснування” під 25.07.1986 р. та “Знайомство з Україною” під 26.07.1986 р.