Чорнобиль, у фонд допомоги

О.Сущенко

Огляд листів

Схвильовано забилося серце: до чорнобильців так раптово прийшла біда. Ми блискавично перебирали в пам’яті повідомлення про події на АЕС, подумки запитували самі себе: що я можу зробити для цих людей, чим допомогти? Думками й душею, всім своїм єством ми були там, де скоїлося неждане.

З того дня минуло два місяці [1]. Вони стали переконливим підтвердженням того, що кожен з нас, радянських людей, живе чуттям єдиної родини, живе за законами братерства і доброти.

Десятки, сотні людей виявилися добровольцями працювати на атомній станції, щоб прискорити ліквідацію наслідків аварії. А скільки людей щиро запропонували поділитися з чорнобильцями зарплатою, заощадженнями, житлом!

Читачі нашої газети – працівники промислових підприємств, радгоспів, учителі, пенсіонери розповідають, як працювали на робочих місцях і зароблені кошти передали на рахунок № 904. Багато жителів району перерахували у фонд Чорнобиля премії.

«На порядку денному загальних зборів механоскладального цеху боярського машинобудівного заводу «Іскра» обговорювалося важливе питання: чим ще можна допомогти чорнобильцям? – Це пише інженер заводу В.А.Погорілий. Трудівники вже передали на рахунок № 904 більше 600 карбованців. Робітники з бригади комуніста Є.М.Білогурова запропонували в липні ще два вихідні відпрацювати у фонд Чорнобиля».

Колектив радгоспу «Бучанський», написав нам секретар парткому господарства Д.М.Богучарський, вже передав на рахунок № 904 понад 4.5 тисячі карбованців. Підтримавши ініціативу тваринмашівців, трудівники господарства ще відпрацюють кілька днів.

Про патріотичні вчинки колективу Ворзельської дослідної станції м’ясного скотарства розповів секретар парторганізації В.О.Руденко, комуністів територіальної парторганізації міста Вишневе – її секретар Є.П.Середа.

Житель с.Княжичі Н.Л.Пономаренко, ветеран громадянської і Великої Вітчизняної воєн, який багато зазнав на своєму життєвому шляху, коли дізнався про події в Чорнобилі, не задумуючись, вирішив допомогти потерпілим. Частину місячної пенсії Ничипір Лук’янович передав на рахунок № 904.

В редакційній пошті і лист працівниці заводу «Іскра» Н.Н.Шелковської, в якому наша дописувачка розповідає, як робітничий колектив щиро і гостинно прийняв у свої ряди жителів Прип’яті.

Надійшло кілька листів і з Підмосков’я, з Калузької області від боярських учителів Г.А.Шевченко, Г.О.Лукашенко, Г.А.Стрілець, В.П.Жили, які разом із учнями Юрівської восьмирічки, Боярської середньої школи № 2 нині відпочивають у піонерському таборі «Зміна». Є лист і від працівника калузької обласної молодіжної газети «Молодой ленинец» Е.В.Самойлова з вирізками із місцевої преси, у яких містяться розповіді про гостинність російських друзів.

Редакційна пошта принесла й листи з Грузії – від вчительки Боярської середньої школи № 5 Т.І.Цимбалюк і вчителя Шпитьківської середньої школи І.П.Герасименка. Вони пишуть про дружні зустрічі на грузинській землі, про тепло, з яким прийняли жителі Кавказу дітей із Київщини.

Не можна без хвилювання читати всі ці листи. Так, ми єдина родина, що живе за законами братерства. Ми – радянський народ, який всім серцем вболіває за Батьківщину, її економіку, стверджують автори листів. У дружбі, полум’яному патріотизмі наша сила і міць.

Шлях до комунізму, 1986 р., 26.07, № 88 (6667).

[1] Тобто стаття підготована в кінці червня.