…І ключі від нової квартири

Інтерв’ю вів О.Новак

Щиру гостинність виявляють до переселенців з Прип’яті і Чорнобиля в усіх областях республіки. Так, їх спіткало горе. Що говорити, боляче було залишати домівки, в яких пройшло чимало років життя, оселі, де все було звичним і знайомим. Та цього вимагала ситуація.

Несамохіть зринають у пам’яті висловлювання іноземних кореспондентів, які невдовзі після аварії на Чорнобильській АЕС побували в ряді районів Київщини і розмовляли з евакуйованими з 30-кілометрової зони. Зарубіжних журналістів тоді вкрай дивувало, що вони так і не виявили ознак приреченості, їх співрозмовники оптимістично розмірковували про своє майбутнє. І цілком природно, бо люди впевнені, що в Радянській країні їх не залишать у біді. Так і сталося. Усім евакуйованим із небезпечної зони держава надала матеріальну допомогу, відшкодувала втрати за домашнє майно. Тільки на Київщині силами будівельних загонів усіх областей республіки споруджено близько 7.5 тисячі будинків для селян.

Як відомо, в Прип’яті і Чорнобилі мешкало чимало літніх людей – пенсіонерів, які не були безпосередньо зв’язані з виробничими колективами. Як склалась їх доля? – з таким запитанням звертаються читачі до «Київської правди». Відповісти на нього наш кореспондент попросив завідуючого обласним відділом соціального забезпечення С.Ю.Грицая.

– Насамперед, мабуть, варто нагадати про те, що, як і всі інші радянські установи області, працівники нашої служби одразу ж після аварії включились у роботу по наданню безпосередньої допомоги евакуйованому населенню. Через районні відділи соцзабезпечення всі пенсіонери були поінформовані, де віднині вони зможуть одержати свої пенсії. Наші люди активно включились у пошук і швидко виявили місця перебування пенсіонерів з Прип’яті і Чорнобиля, які вибули за межі області. За місцем їх тимчасового проживання їм були негайно перераховані пенсії.

Слід сказати і про те, що працівники відділу ще і ще раз уважно вивчили персональні справи евакуйованих із небезпечної зони пенсіонерів і в ряді випадків віднайшли законодавчі можливості збільшити розмір пенсій.

Особливу увагу приділили працівники служби соціального забезпечення справі організації лікування і відпочинку пенсіонерів. Близько трьох тисяч путівок в санаторії та будинки відпочинку надано на сьогодні в області непрацюючим ветеранам праці. Більшість цих путівок одержали пенсіонери, евакуйовані з 30-кілометрової зони.

Міністерство соціального забезпечення виділило для пенсіонерів-інвалідів Київщини понад 700 автомобілів. У першу чергу машини одержали пенсіонери з Прип’яті і Чорнобиля, які втратили через відомі обставини необхідні їм засоби пересування.

– Степане Юрійовичу, серед інших питань, які стосуються долі евакуйованих з небезпечної зони пенсіонерів, в читацькій пошті є чимало листів, в яких люди цікавляться, як вирішується проблема дальшого забезпечення пенсіонерів постійним житлом.

– Дозвольте відповісти на це питання, так би мовити, свіжим прикладом. Буквально напередодні нашої з вами розмови зателефонували з міста Херсона. На другому кінці дроту був, виявляється, Леонід Олексійович Биков, недавній житель міста Прип’яті, пенсіонер. Слово честі, з хвилюванням слухав його розповідь. Гостинно зустріли в цій південній області наших земляків, оточили їх щирою увагою. Леонід Олексійович повідомляв: щойно він одержав ключі від нової однокімнатної квартири, дуже задоволений і просить передати партійним і радянським органам своє гаряче спасибі.

А ось телеграма, одержана з міста Брянки Ворошиловградської області, її підписало подружжя пенсіонерів Баламут – Феодосія Агеївна та Іван Фотійович. Вони – чорнобильці. Ми запропонували їм переселитись для дальшого постійного мешкання в будь-яку з двадцяти п’яти областей України. Подружжя обрало Ворошиловградщину. І не помилились у виборі, зустріли тут добрих і чуйних працівників радянських органів, і, бачите, повідомляють: новою квартирою цілком задоволені.

– Ви сказали, що жителям – пенсіонерам з Прип’яті і Чорнобиля ви пропонуєте для дальшого проживання обрати ту або іншу область нашої республіки…

– Дійсно так. Адже цілком можливо, що у того або іншого пенсіонера є родичі в якійсь певній області або з обраним регіоном у нього пов’язані якісь особисті події, чи то за кліматичними умовами йому більше до душі обрана область. Досі я назвав лише дві. Тим часом квартири евакуйованим з Прип’яті і Чорнобиля пенсіонерам пропонують Донецька, Дніпропетровська, Полтавська, Чернівецька, Кримська, Миколаївська, інші області.

– Таких повідомлень, – продовжував нашу розмову С.Ю.Грицай, – одержуємо все більше і більше. І вони нас радують.

– А чи є повідомлення, які вас засмучують?

– Не буду кривити душею – були такі. В деяких областях знайшлись окремі чинуші, які, напевно, не розуміли, що йдеться про вирішення питання, яке перебуває під найуважнішим контролем партійних і радянських органів. Уряд республіки суворо попередив цих працівників, і останнім часом ми не одержуємо тривожних сигналів. Навпаки, мені щодня дзвонять представники різних облвиконкомів, повідомляють, що квартири чекають на переселенців. На 15 вересня направлення для поселення в інших областях України одержали вже 1500 колишніх жителів Прип’яті і Чорнобиля. Додам, що в кожній із двадцяти п’яти областей перебувають няні спеціальні представники Київського облвиконкому, котрі на місці розв’язують усі питання, які можуть виникнути.

– І останнє: до кого слід звертатися пенсіонерам Прип’яті і Чорнобиля, щоб одержати згадані вами направлення?

– Звертатись треба в Прип’ятський міськвиконком, який тимчасово міститься нині в Ірпені, або в Чорнобильський райвиконком, що знаходиться у Бородянці. Зрозуміло, обласний відділ соціального забезпечення також готовий дати необхідну інформацію.

Саме за такою інформацією звертались відвідувачі до Степана Юрійовича і під час нашої розмови. Кожному були дані вичерпні відповіді.

Київська правда, 1986 р., 17.09; Шлях до комунізму, 1986 р., 2.10, № 117 (6696).