18.11.1987 Випробування часом

В.Шанюк, спецкор «Київської правди». Селище Зелений Мис

Нотатки з 4-ї позачергової конференції Прип’ятської міської партійної організації

Стрибок через Дніпро

Від’їзд делегатів, які зводять нове місто енергетиків – Славутич, було призначено на півсьомої ранку. У точно визначений час до тимчасового приміщення, в якому розмістився міськком партії, прибуло два автобуси. Фари машин ледь прорізували осінню імлу. Але траса, що з’єднувала вахтове селище будівельників Лісове з містом, уже подавала ознаки життя – поспішали за вантажами верткі КамАЗи, панелевози, за людьми – автобуси з написами «Службовий». Місто розпочинало новий трудовий день.

Делегатам від славутицького «кутка» належало подолати нелегкий шлях. Через півгодини автобуси доставили нас до Дніпра. Тут, на рейді, вже чекав невеличкий теплохід. З висоти щогли на прибережну смугу впав промінь прожектора. Делегати швидио заповнили трюмне приміщення, палубу. Важко розвернувшись, теплохід взяв курс уверх по Дніпру. Десь через годину – знову пересадка. Решту шляху до селища енергетиків Зеленого Мису, де мала відбутися конференція, знову долали автобусами.

Невдовзі між Славутичем і Чорнобильською АЕС проляже широка асфальтована траса з мостом через Дніпро. Обидва об’єкти вже зводяться. А поки що транспортний зв’язок між містом і електростанцією – не з кращих і подорож ця – не з легких. Автомобільну трасу доводиться прокладати у надзвичайно складних умовах: засипати численні болота, прорубувати у піщаних горах справжнісінькі тунелі, перекидаючи сотні тисяч кубометрів грунту. Дорога пролягла територіями двох братніх республік – Білорусії і України. На більшій частині шляху полотно вже вбралося в асфальт, хоча подекудй машини йдуть і грунтівкою. Пісок виручає. Поспішають і мостобудівники – з води вже вигналися бики-опори.

Майже водночас із славутицькими делегатами того ранку на конференцію виїхали і їх київські товариші – екоплуатаційники атомної, які тимчасово проживають у столиці України. Напередодні у Зелений Мис прибули і працівники апарату Прип’ятського міськкому партії, які тимчасово дислокуються в Ірпені.

Звичайно, ці труднощі тимчасові. Багато що зміниться після того, як прийме перших новоселів Славутич. Цей день наближається, і водночас дедалі більше приділяється уваги й самому місту. Тільки за останній тиждень у Славутичі побували відповідальні працівники ЦК КПРС, ЦК Компартії України і Ради Міністрів УРСР, секретарі, завідуючі відділами обласного комітету партії, керівники ряду обласних організацій. Безпосередньо на майданчиках вони зустрічалися з будівельниками, проводили засідання штабу будівництва, подавали практичну допомогу секретарям партійних організацій, апарату міського комітету партії, виконкому Славутицькоі міськради, оперативно вирішували невідкладні проблеми, яких тут поки що хоч відбавляй. Та новосілля наближається, місто набирає дедалі виразніших обрисів. А це означає, що невдовзі міська партійна організація здійснюватиме свою політику з більшою віддачею, хоча роботи їй додасться.

Важкі кроки

Цей невеличкий відступ у часі зроблено не випадково. Він зайвий раз засвідчує обстановку, в якій доводиться нині працювати Прип’ятській міській партійній організації. Та куди важче було досі. Про це засвідчила звітна доповідь, з якою виступив на позачерговій конференції перший секретар Прип’ятського міськкому партії В.Г.Лук’яненко. Чому довелося скликати позачергову партійну конференцію, виносити на обговорення комуністів звіт про роботу партійного комітету по керівництву перебудовою, проводити вибори нового складу міськкому партії і перейменовувати його назву?

Якщо відповідати на ці запитання коротко, то на це було дві об’єктивні причини: після подій, викликаних аварією на Чориобильській АЕС, міська партійна організація на чолі з партійним комітетом вимагала дальшого зміцнення, а в зв’язку з майбутньою передислокацією у Славутич – зміни назви.

Розглядаючи роботу міської партійної організації у післяквітневий період, її слід поділити на два етапи: з квітня по листопад 1986 року і з листопада минулого року по сьогодні. Перший етап – це час пошуку форм роботи в нових умовах, різкого змінення складу та організаційної структури партійної ортанізації. Другий її етап започаткував п’ятий пленум міськкому партії, який обговорив завдання партійних організацій по дальшому підвищенню авангардної ролі комуністів у зміцненні у трудових колективах дисципліни, організованості і порядку в зв’язку з наступним відновленням господарської і виробничої діяльності. Принципову оцінку причинам аварії на Чорнобильській АЕС дано у відповідній постанові ЦК КПРС, вона ж визначила заходи по ліквідації її наслідків [1].

Після аварії міськком партії, партійний актив, міськвиконком спочатку розгорнули свою роботу у Поліському та Іванкові, куди було евакуйовано міське населення, а в другій половині травня – у Чорнобилі. Турбот вистачало: організовувалось харчування і розміщення людей, вирішувались їх насущні потреби, здійснювалась велика організаторська і роз’яснювальна робота. 14 травня відбулися загальні збори партійної організації Чорнобильської АЕС, на яких комуністи виробили програму дій по ліквідації наслідків аварії, відродженню перших двох енергоблоків [2]. У найважчі місяці – травень і червень тут було прийнято кандидатами у члени КПРС 19 інженерно-технічних працівників і робітників, які найбільше відзначилися на ліквідації наслідків аварії. Паралельно вироблялась структура партійних організацій. Під час звітів і виборів вдалося відновити 26 цехових парторганізацій і 43 партгрупи. Не всі комуністи витримали екзамен на міцність. За неправильну поведінку, компрометацію звання партійця з лав КПРС було виключено 28 і притягнуто до суворої партійної відповідальності 48 чоловік [3].

Завдяки цілеспрямованій роботі урядової комісії, самовідданості радянських людей, енергетиків Чорнобильської та інших атомних станцій, будівельників, монтажників, воїнів у листопаді 1986 року обстановка в зоні стабілізувалась. У стрій діючих стали перший і другий блоки, завершилося спорудження укриття, здійснені великі роботи по дезактивації 30-кілометрової зони, виконано чималий комплекс природоохоронних заходів, здано в екоплуатацію першу чергу селища Зелений Мис, у зоні налагоджено громадське харчування, в основному завершилось заселення виділеного житла у Києві, Чернігові, потерпілим виплачено грошову компенсацію. Партія і уряд прийняли рішення про будівництво для енергетиків АЕС нового міста – Славутича. Почалося формування трудових колективів виробничого об’єднання «Комбінат» [4], а невдовзі й будівельників нового міста, поповнювались кадрами підрозділи станції.

Формування у трудових колективах первинних парторганізацій вимагало надання їм повсякденної практичної допомоги. У нелегких умовах міськком партії налагоджував навчання секретарів парторганізацій, створював партійні комітети. У липні [1987] вже почав діяти партком будівництва м.Славутича, а з серпня – виробничого об’єднання «Комбінат» [5], зміцнювалися партійні комітети електростанції та управління будівництва АЕС. Сьогодні Прип’ятська міська парторганізація представлена 18 первинними організаціями, що об’єднують понад 2200 комуністів: 14 парторганізацій – у чорнобильській зоні і 4 у Славутичі. У липні нинішнього року утворено виконком Славутицької міської Ради народних депутатів.

Під тиском «зверху»

З чим же прийшла міська партійна організація до конференції? Якщо говорити про суто виробничі питання, то зроблено чимало. Працюють два енергоблоки станції, завершуються ремонтні і пусконалагоджувальні роботи на третьому, експлуатується вахтове селище Зелений Мис, у Славутичі діють два селища будівельників – Якір і Лісове, готується до здачі житло. Створені нові трудові колективи, що об’єднують близько 21 тисячі чоловік. У цілому тут забезпечено нормальну робочу обстановку, відповідний морально-психологічний клімат, хоча, звичайно, нерозв’язаних проблем ще чимало.

Чи знайшла своє місце у складному процесі перебудові міська партійна організація, наскільки вагомий її вплив? Відповідаючи на ці запитання, і доповідач – перший секретар міськкому партії В.Г.Лук’яненко, і делегати, які виступили на конференції, були одностайні: дух новизни ще не повною мірою визначає роботу як низових партійних організацій, так і партійного комітету.

Взяти, приміром, діяльність партійної організації АЕС. Чи всі зробили належиі висновки з чорнобильської трагедії? На жаль, ні. З вини персоналу АЕС ще й досі допускаються різного роду НП. Водночас насторожує й інше: порушення технологічної дисципліни не завжди викликають гостру реакцію в парткомі станції, в цехових партійних організаціях. Реагують після натиску «зверху». У цьому відношенні не стало винятком і виробниче об’єднання «Комбінат». Низька виконавська дисципліна і серед будівельників, не виявляють активності комуністи Головного виробничо-розпорядчого управління, очолюваного В.Т.Кизимою. Нижче своїх можливостей працює трест «Славутичатоменергобуд».

Під час вирішення складних масштабних завдань, пов’язаних з ліквідацією наслідків аварії, нелегкий екзамен тримала вся Прип’ятська міська партійна організація. У складних умовах вимагалися пошук, вироблення нових форм і методів роботи, від звичайного, вивіреного роками, доводилося відмовлятися. Бюро міськкому партії в цілому діяло рішуче, виявляло дух творчості, спиралося на первинні парторганізації, широкий актив, оперативно впливало на обстановку. На вирішальних ділянках забезпечувався необхідний партійний вплив, створювались нові партійні структурні ланки, виправдала себе практика створення тимчасових партійних груп.

З допомогою ЦК КПРС, уряду країни, ЦК Компартії України вирішувались першочергові крупномасштабні завдання, створювались необхідні умови для життя і діяльності трудових колективів.

Разом з тим, відзначив у своєму виступі другий секретар Київського обкому Компартії України В.Г.Маломуж, бюро міськкому партії не вдалося добитися зламу у діяльності кожної партійної організації, активізувати роботу кожного парткому, кожного комуніста. Йому подекуди не вистачало наполегливості, сміливих, рішучих дій у вирішенні поставлених завдань. У цьому обком партії вбачає головний недолік в роботі як міськкому партії, так і парткому АЕС, інших партійних організацій.

На нові рубежі

Більш принципової позиції вимагає участь первинних партійних організацій, парткомів, міськкому партії у питаннях добору і розстановки кадрів. Нині це – найскладніше завдання. За час, що минув після аварії, майже повністю оновився склад міськкому партії, сформовано міськвиконком [6]. Обласний комітет партії, підкреслив В.Г.Маломуж, рекомендував сюди кращих людей. Проте навіть з урахуванням об’єктивних труднощів не можна не брати до уваги той факт, що бюро міськкому партії виявилось неспроможним розв’язувати назрілі проблеми за рахунок місцевих кадрів. Складне становище і з добором господарських керівників. Формування, створення нових колективів пущено на самоплив. Ні бюро міськкому партії, ні керівництво і партком АЕС не виробили чіткої програми дій у зв’язку з наступним переїздом експлуатаційників станції на постійне проживання у Славутич.

Кадрові проблеми тісно пов’язані з вирішенням соціальних завдань. Багато вже зроблено і у Зеленому Мисі, і на будівництві Славутича. Практика господарювання досі не знала одночасного будівництва нового міста і його заселення. На конференції було піддано гострій критиці замовника в особі виробничого об’єднання «Комбінат» і генпідрядника, якого представляє трест «Славутичатоменергобуд» за зрив спорудження об’єктів соціально-культуриого і побутового призначення. Дещо кращий стан з житлом, хоча напружена урядова програма теж під загрозою зриву. Чорнобильцям допомагає вся країна. З трибуни конференції висловлювались слова вдячності трудовим колективам союзних республік, що зводять Славутич. Делегати конференції одностайно підтримали пропозицію старшого енергетика Латвійського містобудівного комплексу, секретаря цехової парторганізації С.В.Никшаєва: по закінченні в наступному році кожною республікою виконання встановленого завдання підбити підсумки трудового суперництва і з честю вшанувати переможців. Першочерговим проблемам міста присвятив також свій виступ голова Славутицького міськвиконкому О.Т.Паньков.

Здається, не було такого питання, якого б не торкалися у своїх виступах партійці. Машиніст крана управління будівництва Чорнобильської АЕС Ф.І.Тихоход порушив питання поповнення партійних рядів, секретар парткому будівництва м.Славутич В.М.Торчишник зосередив увагу присутніх на необхідності дальшого розвитку тресту «Славутичатоменергобуд», генеральний директор виробничого об’єднання «Комбінат» Є.І.Ігнатенко докладно поінформував делегатів про найближчі плани об’єднання, зокрема розвитку соціальиої сфери, заступник міністра Мінатоменерго СРСР А.В.Перуєв спинився на питаннях підготовки резерву кадрів енергетиків.

Делегати підкреслювали: критерієм оцінки діяльності будь-якого партійного комітету може бути один показник – реальні зрушення на краще. Перед Прип’ятською міською партійною організаціею стоять складні завдання. У діяльності міської партійної організації розпочинається новий важливий етап. В умовах широкої демократії, гласності члени міськкому, його бюро, секретарі, працівники апарату повинні настійно оволодівати методами політичного керівництва, постійно радитися з комуністами, підтримувати і водночас надавати дійову допомогу кожній партійній організації. В одностайно прийнятому рішенні делегати конференції заявили про цілковиту підтримку курсу партії, виробленого 27 з’їздом КПРС, наступними Пленумами ЦК, запевнили, що своєю активною позицією на ділі підтверджуватимуть його.

Відбувся перший пленум Славутицького міськкому партії, який розглянув організаційне питання. Обрано новий склад бюро Славутицького міськкому партії. Першим секретарем міськкому Компартії України обрано В.Г.Лук’яненка, другим – В.П.Удовиченка, секретарем – Г.А.Гаврилова.

У роботі конференції взяли участь інструктор ЦК КПРС Г.А.Попов, інспектор ЦК Компартії України В.І.Довженко, завідуючий відділом промисловості Київського обкому партії О.М.Біліченко.

Київська правда, 1987 р., 18.11, № 264 (19049).

[1] А де ж та постанова? Щось я не пригадую. Напевно, постановою автор спрощено називає рішення спеціального засідання Політбюро.

[2] Отже третій блок тоді не збирались відновлювати ?

[3] 28+48=76. А всього комуністів на станції в 1989 р. було 122 (“Чернобыль: три года спустя” під 30.04.1989 р., за раніший час даних нема). Отже, з героїзмом було туго, якщо поганих комуністів виявилось 62%. За іншими даними, покарано 94 комуністи (“Глазами иностранцев” під 7.08.1987 р.), тобто 77 %.

[4] Отже, йдеться про листопад 1986 р.

[5] А партком сформовано в серпні 1987 р. – виходить, що 10 місяців совєтська установа працювала без парткому.

[6] Тобто всі попередні начальники порозбігалися. Саме через це і партійна конференція – позачергова, а не тому, що Прип’ятський міськком треба у Славутицький перейменувати. До речі, так-таки неясно, куді всі колишні начальники подівалися, на чолі з О.С.Гаманюком.