3.4. Рекреаційна цінність заплави Дніпра у Києві
Парнікоза І.Ю.
У повоєнний час було прийнято рішення не відновлювати поселень та господарчих об’єктів на території Дніпровських островів та деяких прибережних урочищ. Натомість на їх базі мали бути створені парки культури та відпочинку для мешканців прилеглих районів м. Києва. При цьому таке мудре рішення було спрямоване на майбутнє. Адже воно враховувало подальше розростання міста вздовж долини Дніпра, можливість знищення певних зелених зон в межах нових житлових масивів (як це було у випадку Лівобережного, Русанівки, Оболоні, Троєщини і зрештою Осокорків та Позняків). Зважаючи на це єдиними рекреаційними територіями для цих житлових масивів лишилися поблизу розташовані дніпровські острови чи заплавні урочища: зелені зони у затоки Верблюд, озер Редькіно, а також коса затоки Собаче Гирло та Оболонської затоки, ур. Наталка для мешканців житлового масиву Оболонь, Острів Муромець, луки на південь від гирла р. Десни до Московського мосту для житлового масиву Троєщина, Труханів острів для Подолу, урочище Горбачиха для Воскресенського масиву, Венеціанський, Долобецький острови для Лівобережного житлового масиву, частково Русанівки та Дарниці, Русанівський прибережний парк вздовж вул. Дніпровська Набережна для Русанівки, Зелена зона вздовж набережної та озера Тельбін для Березняків, лівобережні Осокорківські луки, острів великий (південний), урочище Берковщина та затока Берковець для мешканців житлових масивів Позняки та Осокорки. Для Осокорків велике значення має збереження хоча б частини Осокорківських заплавних лук. Що ж стосується острова Жуків, то він слугує рекреації значній частині Голосіївського району міста, зокрема житловому масиву Корчувате. Окрім того, слід зазначити, що острови Труханів, Венеціанський, Долобецький та частково Муромець та Жуків було заплановано використовувати як рекреаційні території загальноміського значення.
Наразі усі перелічені елементи Дніпровської долини завантажені рекреантами. Важко собі навіть уявити куди ще окрім цих заплавних територій можна спрямувати, особливо в літній час такі потоки відпочиваючих на території міста.
Основними типами рекреації на території дніпровської долини є:
Короткостроковий відпочинок біля води в численних нічних клубах, ресторанах, прогулянки Дніпром на теплоходах.
Короткостроковий відпочинок: купання, пікніки, виходи на шашлики і т.і, прогулянки надніпровськими парками.
Кількаденний відпочинок з наметом;
Сезонний відпочинок з наметом.
Окремо слід зазначити широке використання зазначених островів та урочищ, а також низки менших островів для аматорської риболовлі.
У межах міста нараховується понад 20 облаштованих піщаних пляжів. Найпопулярніші Собаче Гирло. Оболонь (Наталка), Центральний (острів Труханів), Молодіжний і Венеція (о. Долобецький), Дитячий та Передмостова Слобідка (Венеціанський). Невеликі пляжі є на Чорториї, Русанівській протоці та в інших місцях. До усіх цих пляжів досить легко добиратися.
Окрім того на Дніпрі в межах Києва розташовано кілька баз відпочинку, спортивних баз, яхт-клубів і ремонтно-відстійних пунктів (РВП) для моторних човнів.
Основними видами спорту, пов’язаними з використанням Дніпра є веслувальний, вітрильний, а також підводне плавання. Влітку на Венеціанському та Долобецькому островах відбуваються змагання з пляжного волейболу та футболу.
Найбільше спортивних баз, а також баз відпочинку (загалом близько 30) розміщено на острові Труханів. У цьому разі важливою обставиною є близькість головного русла Дніпра та Матвіївської затоки, в якій проводяться тренування та змагання (насамперед з веслувального спорту).
У затоці Собаче Гирло розташований Яхт-клуб «Оболонь». Взимку ця ж затока використовується для тренування на буєрах.
Для спортивних цілей, а саме для тренування на байдарках використовується і скидний канал Київської ТЕЦ-5. завдяки надходженню теплої води він взимку не замерзає.
У межах міста розташовано шість ремонтно-відстійних пунктів (РВП) для маломірного флоту. Один з найбільших та найвідоміших РВП-1 на Видубицькому озері біля Дарницького залізничного мосту. РВП-3 розміщений на Жуковому острові, РВП-4 між Дарницьким залізничним та Південним мостами на рукаві Теличка, РВП-5 на Русанівській протоці біля островів Долобецький, РВП-6 – у затоці Собаче Гирло, РВП-7 на затоці Церковщина.
Вцілому в межах міста станом на 2005 р. нараховувалося понад 5 тис. одиниць маломірних плавзасобів. У Русанівській затоці нижче Русанівського мосту діє також човнова станція.
Рекреації киян слугують також садово-дачні масиви розташовані на заплавних землях: Воскресенські. Русанівські сади, Осокорки та Нижні сади.
Починаючи з липня 2004 р. святкується День Дніпра (Вишневський, 2000).
Наразі, Київське Придніпров’я за схемою рекреаційного районування входить до Дніпровсько-Дністровського району ІІ рекреаційної зони і належить до ресурсо-надлишкових природно-рекреаційних територій. Це означає, що сукупність природних та історико-культурних об’єктів Києва та його околиць є настільки великою, що не використовується в повному обсязі та здатна заслуговувати на підвищену увагу у випадку розбудови відповідної інфраструктури Стецюк та ін., 2001).
У 1957 р. вийшла постанова Київської міської ради, яка дозволяла закладку садових товариств. Зараз на території Русанівських садів загальною площею 180 га побудовано близько 3 тис. будинків, які належать 44 садовим товариствам. 48 озер в цьому районі створюють тут неповторний колорит.
Відповідно до генерального плану розвитку міста 20- років минулого століття Осокорки планувалися як частина житлового району. Який би охоплював прибережну смугу площею близько 3000 га і включав Північні Осокорки та два житлові мікрорайони Позняків. В тому ж генплані були окреслені орієнтири колективних садів та зон масового відпочинку, які почали вимальовуватися вже в 1958 р.
Ще одним великим садово-дачним масивом стали Осокорки. Останній їх фрагмент – Вишеньки – це величезний, навіть за мірками Києва дачний масив розташований поміж Дніпром та його заплавними озерами в урочищі Гатне навпроти Ольжиного острова. Налічує близько 2 тис. ділянок на поверхні суцільної товщі піску намитої вище позначок весняного затоплення. Оточений рештками лівобережних заплавних лук масив має численні природні та штучні водойми. Збудований у період з 1985 по 1995 р. продовжує розбудовуватися і зараз. Тут наявна багатоповерхова забудова. Власне водопостачання з сеноманських шарів, розбудована інфраструктура кафе, магазини, водогони, автошляхи, сміттєзбірники.
Ще донедавна дачні ділянки були суттєвою матеріальною підтримкою пенсіонерам та малозабезпеченим сім’ям. Але постійне підвищення цін на паливо та транспорт. Будівельні матеріали та добрива є реальною загрозою щодо подальшої долі цієї забудови. Для більшості ж верств населення (як були вони і для автора цієї роботи) ці дачні ділянки лишаються місцем трудового, екологічного, творчого виховання дітей та підлітків, їхнього оздоровлення, своєрідним полігоном де пізнаються мікроекономічні канони, джерелом надходження до родинного столу свіжої городини, фруктів, чинником вирішення вузьких місць родинного бюджету (Стецюк та ін., 2001).
На території курорту «Конча-Заспа» є свердловина природної радонової води. Доктор С. Хайкіс у 1929 р. в книзі «Окресности Киева как климатический курорт» писав: «Однією з найпривабливіших є місцевість Конча-Заспа, Тут на площі, що простягається від озера Конча до озера Заспа, тягнеться заповідник Наркомзему. Його завдання охороняти дичину та рибні розплідники. Озеро Конча розташоване на правому березі Дніпра. На високому березі Кончі росте великий сосновий ліс, що входить до складу Трипільської ділянки Сталінського лісництва. Ця місцевість завдяки високому положенню і сосновим насадженням при близькості великого привабливого озера також є великою цінністю…Конча-Заспа має увійти до планів Київського курортного бюро, яке має метою найкращі та найбільш привабливі околиці Києва перетворити у кліматичні станції загального Українського значення».
За радянського часу «Конча-Заспа» стає однією з найбільших київських зон відпочинку (площа -5309 га). Тут розташовані санаторії. Пансіонати, будинки відпочинку різних відомств («Жовтень», «Резинщик», тренувальна база футбольного клубу «Динамо-Київ» та ін.), піонерські табори («Сокіл», «Дружба» та ін.), туристські бази. Тут розташовані державні та урядові резиденції.
Наприкінці 1980-х р. – початку 90-х рр. південна частина «Конча-Заспи» стала зоною елітної забудови.
Окрім, існуючих наразі в межах заплави Дніпра треба ввести нові типи рекреаційного використання заплави Дніпра:
• Організувати бердвотчинг – оглядання птахів з будівництвом веж для спостереження та прокладанням відповідних маршрутів;
• Закласти трейлові маршрути – маршрути піших подорожей, водні маршурти на байдарках та катамаранах та велосипедні маршрути дніпровською заплавою.
На поточному етапі великою проблемою заплави Дніпра у Києві становлять стихійні місця відпочинку. Вони охопили практично усю заплаву, включаючи найбільш ізольовані, а відповідно і цінні Київські острови. Зрозуміло такий відпочинок не чим не регулюється, веде до деградації природного середовища, засмічення об’єктів заплави, а відповідно втрати ними своєї цінності. Така втрата цінності може призводити до чисельних пропозицій навести порядок шляхом забудови території чи її реконструкції з перетворенням території під окультурені обладнані пляжні зони. Зрозуміло що необхідно концентрувати рекреацію у вже існуючих об лаштованих рекреаційних зонах, не допускаючи її розповзання на прилеглі об’єкти.
Література:
Вишневський В.І. Антропогенний вплив на Дніпро в межах Києва // Містобудування та територіальне планування. Вип. 5. – К.: КНУБА, 2000. – с. 75-99.
Стецюк В., Романчук С., Щур Ю. та ін. Київ як екологічна система: природа-людина-виробництво-екологія. – К.: Центр екологічної освіти та інформації, 2001 -259 с.