Перший уряд
Олександр Кучерук
24 грудня 1918 – 31 січня 1919 р.
Персональний склад [236]
| Чехівський В. | прем’єр-міністр, міністр закордонних справ |
| Мицюк О. | міністр внутрішніх справ |
| Шаповал М. | міністр земельних справ |
| Антонович Д. | міністр мистецтва |
| Білинський М. | міністр морських справ |
| Матюшенко Б. | міністр народного здоров’я |
| Штефан І. | міністр пошт і телеграфів |
| Мартос Б. | міністр продовольчих справ |
| Остапенко С. | міністр торгу і промисловості |
| Осецький О. | в. о. міністра військових справ |
| Холодний П. | в. о. міністра народної освіти |
| Шелухін С. | в. о. міністра юстиції |
| Мазуренко В. | в. о. міністра фінансів |
| Михайлів Л. | в. о. міністра праці |
| Пилипчук П. | керуючий міністерством шляхів |
| Липа І. | керуючий управлінням культів при міністерстві освіти |
| Симонів Д. | державний контролер |
| Сніжко І. | в. о. державного секретаря |
На початку січня 1919 р. замість П. Холодного, в.о. міністра народної освіти, міністром призначено І. Огієнка. 9 січня замість в.о. військового міністра генерала О. Осецького «повноцінним» міністром призначено генерала О. Грекова [237]. На місце І. Сніжка виконувачем обов’язків державного секретаря призначено М. Корчинського. Міністерство юстиції замість в.о. міністра С. Шелухіна призначило Г. Сидоренка. [238] Управління культів 4 січня 1919 р. перетворено на Міністерство ісповідань, його продовжував очолювати І. Липа. 11 січня Міністерство ісповідань перейменовано на Міністерство культів.
Постановою Директорії УНР було відновлено чинність скасованого 9 липня 1918 р. гетьманом П. Скоропадським закону про національно-персональну автономію, натомість ухвалено «тимчасово до відновлення Міністерства, заснувати при Директорії Відділ по справам національних меншостей» [239] на чолі з виконувачем обов’язків С. Гольдельманом. Після відновлення 30 грудня 1918 р. у складі РНМ міністерства з єврейських справ його очолив А. Ревуцький [240].
31 січня 1919 р. наказом Директорії УНР «згідно прохання, Рада Народних Міністрів» [241] відправлена у відставку, а формування нового уряду доручено С. Остапенку. Проте уряд В. Чехівського продовжував ще працювати два тижні, забезпечуючи евакуацію української влади та її державних установ з Києва до Вінниці. Рішення про переїзд усіх установ цивільної влади з Києва до Вінниці було ухвально постановою РНМ 2 лютого 1919 р., а влада у Києві переходила до військових [242].
Останнє засідання уряду, яке провів В. Чехівський, відбулося 10 лютого 1919 р., а 13 лютого державний секретар М. Корчинський на засіданні РНМ, на якому головували міністри І. Липа та Г. Сиротенко, повідомив що «уповноваження старого складу Кабінету кінчається 13 лютого б. р. о 12 год. ночі» [243].
Семеро міністрів з уряду В. Чехівського залишилися працювати в наступному уряді С. Остапенка, але це вже відбувалося поза Києвом – у Вінниці – і виходить за межі нашої теми.
Примітки
236. ЦДАВО України. Ф.1065. – Оп. 1, – Спр.14. – Арк.8 – 8 зв.
237. ЦДАВО України. Ф.1078. – Оп. 1. – Спр.25. – Арк. 41.
238. ЦДАВО України. Ф.1065. – Оп. 1. – Спр.25. – Арк. 41.
239. Вісник Державних Законів. – Вип. 5. – Число 73. – січень 1919.
240. ЦДАВО України. Ф.1065. – Оп. 1. – Спр.15. – Арк. 33.
241. ЦДАВО України. Ф.1065. – Оп. 1. – Спр.15. – Арк. 3.
242. Українська ставка. – 2 лютого 1919.
243. ЦДАВО України. Ф.1065. – Оп. 1. – Спр.14. – Арк. 87.