Вільям Мейкпіс Теккерей (Thackeray;1811 – 1864)

Зіньчук І.

Письменник. Народився 18 липня 1811 року у Калькутті, в сім’ї багатого колоніального, чиновника. У 1829-30 вчився в Кембріджському університеті; багато подорожував. Працював журналістом (зокрема в журналі «Панч»), талановитий художник-карикатурист. Різноманітна в жанровому відношенні творчість Теккерея, (романи, комічні повісті, гуморески, казки, пародії, нариси, балади і ін.), має спільну ідейно-художнюспрямованості. Серед кращих творів Теккерея – «Записки Желтоплюша» (1840), повість «Кетрін» (1840), цикл пародій «Романи знаменитостей» (1847), романи «Книга снобів» (1847), «Ярмарок суєти» (1848), «Історія Генрі Есмонда» (1852), «Ньюкоми» (1855), «Віргинци» (1857).

Чудовими зразками англійської прози є літературно-критичні нариси Теккерея («Англійські гумористи XVIII століття», (1853), його листи. Розуміння соціально-історичних закономірностей, критика вікторіанської буржуазної епохи з’єднуються у Теккерея з уявленням про життя як про вічний «маскарад існування»; у історії він бачить трагікомічний гротеск, рух по замкнутому кругу (лист до матері від 10 березня 1848). Помер 24 грудня 1864, у Лондоні.

„Ярмарок Суєти”

В цьому романі розповідається про життя двох подруг Емілії Седлі та Ребеки Шарп. Дівчата вчилися в пансіоні міс Пінкертон. Емілія була багатою, а Ребека –бідною. Місс Пінкертон не любила Ребеки і, щоб швидше позбутися її, знайшла для неї місце гувернантки у родині баронета Кроулі. Емілія запросила Ребеку погостювати в неї два тижні перед від’їздом у замок Королевине Кроулі, вона познайомила її зі своїм братом Джозефом Седлі, його приятелем Доббіном, та хрещеником свого батька Джорджем Осборном, з яким була давно заручена, бо про їхній шлюб домовилися батьки. Проте, коли батько Емілії, внаслідок невдалих фінансових операцій розорився і його майно продали на аукціоні, містер Осборн заборонив синові одружуватися з дочкою банкрута, він хотів, щоб Джордж одружився з багатою леді. Однак, Джордж кохав Емілію і таємно одружився з нею. Невдовзі в Емілії народився хлопчик Дізнавшись про одруження сина, містер Осборн позбавив його спадщини і зненавидів.

Брат Баронета – Б’ют був священником і мав парафію у Гемпшірі. Брати не любили одне одного. Однак, коли в Королевине Кроулі приїжджала їхня сестра, яка жила в Лондоні, між братами завжди наставав мир, бо кожний з них хотів прислужитися і догодити їй, щоб отримати багатство після її смерті. Баронет Кроулі мав двох синів, Родона, Пітера і двох молодших доньок, для яких найняли Ребеку. Родон був гультяєм і йому відразу сподобалася гувернантка сестер. Ребека хотіла бути багатою і мати становище у суспільстві, тому зваблювала Родона і невдовзі вони одружилися Коли тітка дізналася про те, що Родон одружився з гувернанткою, вона зненавиділа його, а всі гроші дісталися його молодшому братові Пітеру, який за порадою тітки одружився з графинею Саутдаун і після смерті батька, оселився в замку в Королевиному Кроулі.. Невдовзі Ребека здобула прихильність леді Джейн Саутдаун і Пітера, Вона з чоловіком оселилися у великому будинку на Керзон-стріт і, ставши справжньою світською леді, була відома в найвищих колах Лондона. Якось, вона познайомилася з лордом Стайном і, здобувши його прихильність, виманювала в нього гроші на карету, плаття, а не платила кредиторам. Родон цілими днями просижував в клубах з друзями, граючи в карти, тому що йому було нудно на світських вечорах.. Син Ребеки та Родона, завдяки протекції лорда Стайна, вчився у престижній школі. Ребека не любила сина і була надто заклопотана світським життям, щоб звертати на нього увагу. Одного разу Родона підстерегли кредитори і забрали в боргову в’язницю. Коли він написав дружині листа і попросив здати коштовності в ломбард, вона сказала, що хвора і зробить це завтра. Проте, леді Джейн заплатила борг і Родон повернувся додому того ж дня і застав дружину здоровою в товаристві лорда Стайна. Він саме просив Ребеку повернути йому гроші, які вона позичила в нього ніби-то на вимогу чоловіка. Родон розізлився, оскільки в її гаманці він знайшов великі гроші, зарвав в неї коштовності і жбурнув лордові Стану в лице. Наступного дня лорд прислав йому виклик на дуель, а Родон пішов від дружини, оскільки вважав, що вона зраджує йому із Стайном. Наступного дня він прочитав у ранковій газеті, що завдяки лордові Стайну його призначено губернатором острова Ковентрі. Вона загрузла в борги, її залишила вся челядь, і змушена була виїхати до Німеччини, виманювала гроші в аристократів і програвала їх.

Джордж загинув у битві при Ватерлоо, Емілія жила у своїх батьків дуже бідно, іноді навіть голодували. Батько Джорджа, бажаючи загладити свою провину перед сином, запропонував Емілії віддати йому внука на виховання, давав їй гроші на утримання батька. Внука оточував всякими почестями і невдовзі Джордж став справжнім джельтменом.

Доббін став майором, служив в індійській колонії, підтримував Емілію фінансово, коли їй було дуже скрутно і все ще продовжував любити. Разом з ним на службі перебував її брат Джозеф Седлі. Через 10 років Доббін з братом Емілії повернувся в Англію. Емілія переїхала до будинку брата і знов стала багатою. Всі разом вони поїхали до Німеччини і там зустріли Ребеку, яка була дуже бідною, і в усіх своїх нещастях лицемірка звинувачувала свого чоловіка, який ніби-то забрав в неї сина. Коли Ребека була багатою, а Емілія в скруті, вона не хотіла її знати. А тепер Емілія забула всі образи, взяла її до свого будинку. Коли Доббін попробував дорікнути, Емілія сказала, що вона в себе вдома і приймає, кого хоче. Доббін розлютився і поїхав від неї. Вона любила його як брата, бо залишалась вірною чоловікові. Коли він поїхав, Ребека почала його виправдовувати в очах Емілії, показала їй записку, в якій Джордж запрошував Ребеку на побачення. Емілія змінила свою думку щодо чоловіка, зрозуміла, що кохає Доббіна і перепросилася з ним. Він повернувся до Емілії, маєток Кроулі дістався синові Родона Кроулі. Він призначив матері утримання, яка жила десь у Флоренції.

У своїх творах письменник знімає із злочинного світу не тільки завісу благородства, а й таємничості. Злочинний світ в романах Теккерея виступає таким, яким він є – користолюбним й аморальним. Теккерей-сатирик нещадно критикував і викривав не тільки принципи бульварної літературу, а і британську монархію.