Про строфу

Богдан-Ігор Антонич

Чотири рівнобіжники на мапі серця,

чотирокутник радости та болю,

чотири припрямки до боку, що не зветься,

що входить клином – між чуття та волю.

Дарма, дарма, що гостре вістря душу ятрить,

серп і серпанок нам на ніч коротку.

Хоч знаю, що лушпиння слів закриє ядра,

вкладаю тихість уст – в строфи коробку.

Подається за виданням: Антонич Б. І. Привітання життя. – Львів: Дажбог, 1931 р., с. 59.