Косовиця

Богдан-Ігор Антонич

Немов брусок, гострить скінчивши,

косар за пояс сонце вклав.

Аж день розкрився ширше й глибше,

як він засукував рукав.

Слова співучих сіножатей

покошені до строф лягли

Вже труд надхнений і крилатий

скінчився, й піт з чола зітри.

22 березня 1935.

Подається за виданням: Антонич Б. І. Зелена Євангелія. – Львів: 1938 р., с. 35.