Країна благовіщення

Богдан-Ігор Антонич

Завія зелені, пожежа зелені,

і квіття курява, і солов'їні схлипи.

Столи весільні – ох – столи не встелені

і бджіл тьма-темрява і молитовні липи.

В ромашок спів слимак дороги ввився круто

і ранку кіш, що в ньому птаха – сонця помах.

Задума – не задума, смуток і не смуток,

це на країні цій трагічна паполома.

Мов два дракони, сонце й місяць, зорі – галич

і білі села й білий жар і білість куряв.

Шевченко йде – вогонь, людина, буря

і дивиться в столітню далеч:

в вогні пробуджена

князівна.

Хай на очах землі печать – тьми чорна штольня!

І день не день, і ніч не ніч, і спів не віщий нам.

О, земле, земле батьківська, клятьбо бездольна,

моя країно Благовіщення!

10 березня 1936.

Подається за виданням: Антонич Б. І. Зелена Євангелія. – Львів: 1938 р., с. 44.