Хати

Богдан-Ігор Антонич

Хати, немов гриби червоні,

ростуть під вітром буйновійним.

У черепицю дощ задзвонить.

Моє село, ти ще спокійне?

По давніх війнах, що минули,

в лісах багрових виють лиси.

Ще люди заграв не забули,

знов над селом комета висить.

В ріці дівчата сонце миють,

прийшли над воду вільхи рядом.

Тут орють від століть, тут сіють,

і бунтарів карає влада.

12 квітня 1935.

Подається за виданням: Антонич Б. І. Зелена Євангелія. – Львів: 1938 р., с. 43.