1. Ранні роки життя

Андрій Чайковський

Коли б мене хто спитав, чому ми такі прибиті та понижені, що іноді боїмося перед чужинцями признатися, що ми члени великого українського народу, то я би подав таку причину: що ми не знаємо ані нашої бувальщини, ані наших славних людей, котрими наш український народ може повеличатися. Коли б у іншого народу такі великі люде появилися, то про них знала би й мала дитина. У нас інакше. Були в нас великі люде, служили на славу свого народу, а ми про них або мало знаємо, або й нічого.

Славним був і наш козацький гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний, а що ми про нього знаємо?

Співаємо в пісні, «що проміняв жінку за тютюн та люльку», але не знаємо, ані що ті слова, котрі відносились би скорше до якогось одчайдуха-козака, означають, ані до кого відносяться; ми тим не цікавимось.

Ми не знаємо ані часу, ані місця уродження Петра Конашевича-Сагайдачного.

Фактом є, що він помер у квітні року 1622-го і що довгий час перебував у школі Острозькій, саме тоді, як там «квітли» науки.

Мало це місце між 1580 – 1608-м. Конашевич прийшов до Острога хлопцем. Приймаючи, що прийшов туди на шістнадцятім році життя около року 1586-го, то його уродини припадали би на рік 1570-й. З такого обчислення виходило би, що Конашевич помер у 52 роки життя.

Ми не знаємо з історичних джерел, звідкіля Конашевич походив і з якого роду.

Монах Касян Сакович написав вірш «На сумний погреб зацного рицера Петра Сагайдачного». Є це одноцілий документ про Конашевича. Всі прочі розкидані по різних джерелах. Ті матеріали до життєписа Сагайдачного ще не оброблені, ані навіть не зібрані як слід.

Отож Сакович у тому своєму вірші говорить, що Конашевич походив зі шляхетських родичів з землі «підгірської Перемиської». Таке недоладне означення місця походження вказувало би, що того Сакович не знав докладно, а писав так, зі слуху.

Зате літописець Єрлич говорить, що Конашевич походив з Самбора.

На тій підставі приймають історики, що Конашевич походив од Самбора і був шляхтичем, а для того звався Конашевичем, що батько його звався Конон. До такого твердження дала, може, притоку та обставина, що в пом’яннику усопших, який лишився по Сагайдачнім, був вписаний Конон, без ближчого означення. Може бути, що батько Сагайдачного звався Кононом, але з того не виходить, що від того Сагайдачний звався Конашевичем, бо повинен би зватися Кононовичем.

Коли вже вигребти Конона, то слід би сказати, як він називався, бо тодішня шляхта не вдоволялася своїм хресним іменем, а дорожила своїми прадідними назвиськами з додатком «придомків», якими відрізнялися від себе поодинокі роди. За такий при-домок не можна слова «Конашевич» вважати, бо в цілій Самбірщині, де дрібної шляхти найбільше, Конашевичів нема. Впрочім, сам придомок без назвиська немислимий. Один з мемуаристів хотинської війни говорить, що Конашевич своїм шляхетством не виходив.

Мені здається, що в тих часах, коли то чоловік зачинався від шляхтича, і коли Сагайдачний навіть назвиська шляхетського не зраджував, то, очевидно, що такого назвиська не мав і шляхтичем не був.

Я провірив, що в шляхетськім селі Кульчицях, під Самбором, є присілок, замешканий хлопами. Є тут рід Кінашів. В давнину вони, певно, звались Конашами, або Кунашами. Ціла Самбірщина була королівщиною. По королівщинах жилось хлопам далеко краще, чим хлопам панським підданцям. Хлопи королівські відробляли небагато і служили у війську т. зв. лановім.

З такого-то хлопчика Петра Конаша, коли попав у школу, легко було зробити Конашевича.

А що Конашевич, заки дістався до Острозької вищої школи, мусив бути у якійсь школі меншій, церковній, то не може підлягати сумнівові.

У тих-то Кульчицях, на південь од Самбора, живе між тамошньою дрібною шляхтою пам’ять про гетьмана Петра Конашевича. Говорять, що він справді походив з Кульчиць, показують місце, де стояла його хата, і стареньку церкву, де його хрестили.

Церковця справді дуже старенька, здається, вже не раз поправлювана, бо фронтова криша і тепер просить направи; але вал довкруги церкви ще до сьогодні задержався і своєю величиною показує, що колись він був вищий, і рів глибший, і служив колись за оборонне місце для мешканців села, котрим доводилося захищатися перед татарськими та турецькими пабігами.

Перед війною збирали кульчичане гроші на поставлення своєму землякові Петрові Конашевичеві пам’ятника, та війна тому шляхетному намірові перешкодила.

Мені здається, що чужому чоловікові, хоч би й славному, пам’ятника не брались би ставити.

До речі буде сказано, що Сагайдачним прозвали Конашевича вже на Січі, либонь, від того, що добре стріляв з лука. За тим промовляє одна старовинна гравюра, яка представляє Сагайдачного на коні з сагайдаком за плечима, повним стріл.

Яким чином і якою дорогою дістався сільський хлопчина Петро Конаш, чи Конашевич, до Острозької вищої школи, того ми не знаємо.

В тім часі, як Сагайдачний прийшов до Острога, Острозька школа стояла дуже високо. Острог був під той час осередком просвіти та культури на цілу Русь-Україну. Тут розвивався острозький кружок учених українців під головуванням Герасима Смотрицького. Він управляв теж Острозькою школою. Жив тут тоді і Дем’ян Наливайко, духовник князя Костянтина Острозького, великий оборонець православної церкви. Під проводом таких учителів побирав освіту Конашевич «час не малий», як запевняв Сакович. Вони вміли впоїти в його бистрий ум сильну любов до рідної православної церкви. Усі мемуаристи признають, що Конашевич любив свою церкву безмежно до самої смерті.

В той час велася гостра перепалка між католиками за унію і православними проти унії. Православні вчені купчилися в Острозі під всесильною опікою князя Костянтина Острозького. Тут в його друкарні друкувалися письма в обороні благочестивої грецької православної віри. В тій полеміці брав участь і Петро Конашевич і писав проти єзуїтів. В однім місці каже: «Мають отці єзуїти і все духовенство римського костьолу і без нас, православних, кого до унії навертати, іменно ті народи, котрі не вірять в Ісуса Христа, а ми, православні, обійдемося без унії.

З того виходить, що Петро Конашевич добув в Острозі високу науку і неправдою є, що говорять деякі польські мемуаристи, що Конашевич був неосвіченою людиною.

А ще більша честь для Петра Конашевича, що він вийшов з простого народу, з-під селянської стріхи, і своїми здібностями і працею добув високу на тодішній час науку, але і став першим між козацтвом, якого ласки шукали не лише польські магнати, коли їм того було треба, але і сам король Жигмонт III.

Вийшовши з Острозької школи, побував Конашевич якийсь час у київського вельможі Стефана Аксака (гербу Акшак) не знати лише, в якім характері: чи у війську, чи в канцелярії, чи, може, як вчитель дітей.

Джерело: Чайковський А. Сагайдачний. – К.: Дніпро, 1989 р., с. 492 – 495.