Біда ж, мати, біда ж, мати, молодощі!

Запис Ю.Федьковича

Біда ж, мати, біда ж, мати, молодощі!

Гой піду ж я у Сочаву ба й на прощі!

Там поражусь в волоского протопопи –

Та хоть би й гріх, хоть би й десять, хоть би й копа,

Хоть най святі і нагайков плечі крають,

А я мушу тую взяти, що кохаю.

А кохаю ж я, кохаю в попа дочку,

Ще й в кватирку як та пава виглядала.

А попівна сріблом шила, шовком ткала,

Ще й в кватирку як та пава виглядала.

А я ішов дорогою, задивився,

Спотикнувся на колоду та й розбився.

Чи розбився – не розбився – що за діло?

Пресмутчая ж попа дочка з сміху вмліла:

– От такого ж, сліпий дурню, сподівайся,

Та другий раз у попівнах не кохайся!

Примітки

У рукописному збірникові поміщена під рубрикою «Співанки жартівливі», звідки і передруковується (№ 76, арк. 76 зв.).

На зразок цієї жартівливої співанки про «волоського протопопа» Ю. Федькович склав коломийку «Учера був понедівнок, сегодне неділя…», спрямовану проти румунізації Північної Буковини (т. III, ч. ІБ, стор. 265).

Подається за виданням: Народні пісні Буковини в записах Юрія Федьковича. – К.: Музична Україна, 1968 р., с. 101.