Гий був та й нема сивенького сокола

Запис Ю.Федьковича

Гий був та й нема

Сивенького сокола,

А він пішов за ліси –

Божа мати, принеси!

Що ж мій батько учинив,

Що він мене подружив? –

За такого-м пішла,

Богдай була не зросла!

За такого-м пішла,

Богдай була не зросла:

І сліпий, і кривий,

І не здалий до людий!

Гой піду я до млина,

Та й злапаю лина:

Ні з ким сісти, лина з’їсти,

Хіба сяду сама!

Гой піду ж я поза млин,

Аж там стоїть сам один,

А я стану думати,

Якби его назвати?

Гой назву ж я єго

Пахнющиєм васильком?

В мене ж люде ночують,

Васильчика зачують!

Гой піду ж я поза млин,

Аж там стоїть сам один:

Аж там стоїть волошин,

Кучерявий, хороший!

І-гу! та ще гу! –

Пасла воли при лугу!

Сподобався волошин,

Кучерявий, хороший!

До волошина йшла

Без човенця, без весла,

Від волошина йшла,

В руках фартух несла.

То ж то, мамко, волошин,

Кучерявий, хороший:

Одну нічку ночував,

Карбованця дарував!

Примітки

Друк. за текстом рукописного збірника (№ 78, арк. 78 зв.- 79).

Пісню про волошина Ю. Федькович згадує не раз у творах. У поемі «Дезертир» він наводить у своєму (Горденчука) виконанні ще такий уривок:

А я собі волошин хороший,

А я собі коваля напросив,

Аби мені чобітки підкував,

Аби мені око стали а наклав.

Гоп-чуки ши підкови!

Ла драгуца чорні брови.

Ши ла міне не руді, не руді –

Давай хлопцям не біді, не біді!

І-гу! – отак чини:

Веди дівча в поточину;

Або таки у буйрян, у буйрян!

Кому схочу, тому дам, тому дам!

(т. І, стор. 238).

У цей текст (як і в низку інших українських пісень на Буковині) вкраплені молдавські слова та звороти: ши – і, та; ла драгуца – у коханки; ши ла міне – і у мене. Далекий варіант див.: «», К., Наукова думка, 1967, стор. 516.

Подається за виданням: Народні пісні Буковини в записах Юрія Федьковича. – К.: Музична Україна, 1968 р., с. 100 – 101.