Були часи

Михайло Харишин

Були часи, коли був з королем на «ти»,

Був час, коли паяц сміявся наді мною,

Та з легкістю долав важкі шляхи,

Мав справжнє задоволення від бою.

Це вчора все було чи ніби вчора,

А нині прожену чужий для мене світ,

Нарешті відштовхнуся від порога

Й полину в свій омріяний політ.

Можливо десь знайду там Атлантиду,

Цей острів у безмежнім океані,

Театр абсурду зрештою покину,

І розпочну життя в новому стані.

А може нагадаю собі тут же,

Що Атлантида створена теж нами,

Що не втечеш ти від ілюзій, друже,

Героєм станеш вже нової драми.

Можливо й так, що світ наш ілюзорний,

Та все ж ілюзії направду дуже різні,

І обирає їх для себе також кожний:

Паяц, король, суддя і просто грішні.

5.04.2014, Київ