Безсоння

Ольга Харишина

Полетіли, наче птахи,

Твої речі із вікна,

І безжалісно мовчала

В серці втомлена струна.

Витер сніг сліди обману.

Вітер пил мій остудив,

Поступово вечір марний

Ейфорію загасив.

Вкрило вулиці туманом,

Затягнула ніч свій джаз

І, охоплений дурманом,

Не спішив до ранку час.

Під мелодію мовчання

Наодинці в темноті

Діалоги із безсонням

Я вела на самоті.

Наче зорі, що в тім небі,

Очі сяяли у склі,

І текли по небу сльози,

Мов ті зрадники малі.

Загубившись у просторах

Вулиць, з сонного вікна,

Я гадала про майбутнє,

Що пророчила весна.

Не домовившись з думками

І вже втомлена від слів,

Вмить занурилась у дійство

Димних чорно-білих снів.

15.02.09, Київ