Сходи. Слизько

Ольга Харишина

Сходи. Слизько.

Хтось вже близько.

Десь у серці, наче струмом,

220 пронеслось.

Ловиш погляд. Він безодня.

Зустріч двох магічних слів.

І запинки, мов зупинки.

Світ навколо сам не свій.

Обпікає, наче вогник,

Грає, мов мале дитя,

Небезпечний, відчайдушний,

Загадковий, мов життя.

Хто ви? Де це? Чуєш серце…

Закодований сигнал.

Потрапляєш в світ ілюзій.

Не спланований фінал.

Все втрачає послідовність,

Поглинають почуття.

Забуваєш про вчорашнє.

Ось воно – нове життя.

08.10.08, Київ