Мить

Ольга Харишина

Заплітали вічність в мить оцю,

Наче стрічку у косу.

Гріли щоки теплі губи,

Пивши срібну з них росу.

А колись читали щастя

Ми в очах на двох одне.

Тільки місяць знав на небі,

Що вже скоро це мине.

Добре так, що я не місяць,

Наперед не бачу все.

Ну, а біль далеко з серця

Свіжим вітром віднесе.

04.01.09, Київ