На верхів’я

Микола Хвильовий

Греби, весляре, на верхів’я:

Король-весляре, на верхів’я!

В люстерці гроз,

в люстерці снів,

в люстерці гроз безмежних.

Ой, покотися надхмарним покотом,

що буйний грім.

Загогочи скаженим рокотом,

що буйний грім.

Та закувала чуйна хмара*

й заплакали дощі,

пішли отари – попливли,

а потім сипалась вода.

Невже вгамує перший шквал

шалений подих-бій вітрів,

коли тендітна пані-тиша

за ними йде?

Греби ж, весляре, вище, вище

І з тріском бунт!

І з тріском струс!

І знову зорі – в метеори –

Так на землі працюйте вік…

Примітки

Взято з журналу «Арена», Харків, 1922, березень, ч. 1, стор. 10. Рядок, позначений зіркою «*», непевно прочитаний через ушкодженість літер.

Подається за виданням: Хвильовий М. Твори у 5 тт. – Нью-Йорк: 1986 р. т. 5, с. 685.