Біля коксової печі

Микола Хвильовий

В коксовій пічці моїй,

В лютій палкій завірюсі

Спеки шеленої рій

Метушиться…

Друзі!

В хвилину цю життя гойдає,

В грудях живець тремтить, плигає,

Мрії, як ті зоряниці,

В повітря стрілою

Серце колотиться…

Колотиться…

Б’ється

І за горою

В травах крицевих пасеться…

Лопату беру я

І в пащу… вуглем!

Годую, жартую

З веселим огнем.

І ніби той дощик, що в спеку на мить,

Вугілля у пічці хрумтить, ляпотить.

Парує… Парує… не вірте, що дим,

То чорний родючий простягся килим,

Каміння – жарини –

Агати, рубіни,

І небу подібна лежить бірюза,

Правіш діяманти

Смарагди, сапфіри,

А там аметисти

Й ранкова роса…

І ніби сам –

Я весь в каміннях,

І ніби цілий світ

В коштовній зоряній короні

На сонцетроні

Горить, тремтить!..

Примітки

Подається за виданням: Микола Хвильовий. Твори в п’ятьох томах. – Нью-Йорк: Слово, Смолоскип, 1982 р., т. 3, с. 308 – 309.