Весняне оповідання
Микола Хвильовий
Гість-веснянка! Гість-веснянка!
І полетіло по покрівлі злото.
Ранком
Цвіте гльодом.
Ранком
Беру я квач, цебрайко
І по дахах залізних
В блакитній пісні
Розстиляю і розстиляю фарби китайку.
Гість-веснянка! Гість-веснянка!
Моя паланка
Червоніє…
До мене малеч, молодь… всі!
Коханко-сонце, потруси
Свої сріблясті ясні вії…
Малюю.
По даху мій квач пливе,
Пливе, пливе, пливе…
Чую…
Неначе поруч хтось зі мною
І ніби другий
Квачує іншою рукою…
Незримі рухи…
Стій!..
…І розсміявся раптом дзвінко:
То пензель – промінь золотий
В покрівлю заздро з чохом дзінькав.
Примітки
Подається за виданням: Микола Хвильовий. Твори в п’ятьох томах. – Нью-Йорк: Слово, Смолоскип, 1982 р., т. 3, с. 303 – 304.