Невільник

Ф. Глінка
переклад Панаса Мирного

Не чути гомону людського,

Тиша за баштою німа;

І на рушниці в вартового

Дворогий місяць виграва.

А молоденький козаченько,

Як цвіт пахучий навесні,

В глухій тюрмі співа тихенько

І віддає тугу Неві:

"Прощай, мій світе, краю милий!

Моя хатиночко, сім’я!

Тут, кайданами оповитий,

Тепер не рідний вам вже я!

Не жди мене, мій батьку, мила…

Зов’янь, барвінковий вінок,

Що ти його для мене звила, –

Не бути в парі нам удвох!

Засватав я собі неволю,

Стала дружиною туга…

І волочить сю гірку долю

Дала мені рука моя…"

Вже день згасає; ніч находить,

І ранок знову засіяв,

А козаченько, в башті ходя,

Одну все пісеньку співав.

Примітки

Подається за першодруком ("Руслан", 1 жовтня (19 вересня) 1899 р., № 210). Датується 1866 – 1867 рр. за автографом. Автором поезії був Ф. Глінка. Панас Мирний помилково приписував її К. Рилєєву.

Подається за виданням: Панас Мирний (П. Я. Рудченко) Зібрання творів у 7 томах. – К.: Наукова думка, 1971 р., т. 7, с. 75 – 76.