27.03.1905 р. До Івана Пулюя

Високоповажний добродію!

На запитання Британського біблійного товариства, з якої мови перекладав Куліш «святе письмо» – чи з єврейської, чи з якої іншої – я не можу одповісти. Пам’ятаю тільки, що як я колись прийшов до його в Варшаві, то застав його за роботою, за перекладом «Біблії», що потім згорів в Мотронівці. Перед ним лежала польська, російська і французька «Біблія». Але він казав мені, що залишив французький переклад, бо він недоладний, так як в французькій мові взагалі мало слів, менше, ніж в слов’янських мовах, і багато менше, ніж в німецькій та англійській мовах.

Здається, він перекладав з німецької лютеранської «Біблії», бо видно було, що він знав її добре: казав тоді мені, що лютеранська «Біблія» переложена дуже добре, окрім неканонічних книг, переложених невдатно, навіть погано, в чому я пересвідчився потім, перекладаючи ті неканонічні книги. Саме тоді небіжчик брав лекції єврейської мови в одного варшавського равина і поохочував і мене пристати до його, стати коло перекладу і брати лекції єврейської мови в того ж таки равина, щоб повторити єврейську мову, бо в нас в духовній академії усі студенти обов’язково вчать єврейської мови. Але чи перекладав Куліш з єврейської «Біблії», я докладно сказати не можу. Мені здається, що небіжчик перекладав з німецького перекладу, перевіряючи подекуди єврейським текстом і повносивши єврейські ймення в свій переклад.

Я перекладав з німецького перекладу «Біблії» лютеранського, а в тонких деяких сутіночках ходив на пораду до вчительки німецької мови, бо вона саме тоді жила в нашому дворі і вчила хазяйських дітей. Але я держався й перекладу церковнослов’янського й синодального російського, бо все-таки мав на увазі, що як не тепер, то колись синод мусе пустити й український переклад, а синод, само по собі, рівняв би його до свого, російського, вже санкціонірованого, а не до якогось іншого.

Але… сказати по правді, між німецьким та російським перекладом я не бачив ніякої одлички, навіть в маленьких дрібнотах. Тільки в неканонічних книгах знайшов деяку незначну одличку: так, в російськім перекладі, як Ездра вернувсь в Єрусалим, то побачив, що один священик поставив свою скриню в одній з горниць при храмі, а в німецькому – що він зайняв там для себе квартиру, житло. Потім трапляється так, що в німецькому маленькому стиху дві мислі два предложения, а в російському другої мислі нема, а тільки перша. Я, само по собі, держався великоруського перекладу з вище показаної причини і пропустив другу половину стиха німецького перекладу неканонічних книг, зробленого і справді не до ладу, щодо стилю – нечепурно, негладенько, пелехувато. Хтось інший робив цей переклад неканонічних книг, а не Лютер.

Спасибі Вам, добродію, за вислані книжечки «святого письма», але я їх ще не дістав. Дістав тільки в свій час Ваш утвір науковий «Кругова діаграма генераторів для перемінних прудів», котру цензор, надісь, пропустив як для юбіляра, бо в інший час і ця стаття наукова, але написана по-українській, зроду-звіку не пройшла б в Росію. Спасибі за неї!

Зістаюсь з щирим пошануванням

Іван Нечуй-Левицький.

Київ, Пушкинская, № 19, Ивану Семеновичу Левицкому.

Примітки

Вперше в «Літературному архіві», 1931, № 1-2, стор. 143. Подається за автографом (ІЛ, відділ рукописів, ф. 60, № 206).

…на запитання Британського біблійного товариства… – У листі від 6 квітня 1905 p. І. П. Пулюй писав до І. С. Нечуя-Левицького:

«Англицьке біблійне товариство питається в мене, з якого тексту Куліш і Ви перекладали Старий Завіт, з єврейського чи з якого іншого, та які переклади були у Вас ще під руками. Відпишіть, будьте ласкаві, чим скоріше про свій переклад, а коли що знаєте про те, з якого тексту Куліш перекладав, то напишіть і про його переклад» (ЦНБ, відділ рукописів, ф. І, № 27976).

…згорів в Мотронівці. – Під час пожежі на хуторі Мотронівці 1885 р. згоріли рукописи багатьох поетичних творів Куліша.

Подається за виданням: Нечуй-Левицький І. С. Зібрання творів у 10-и томах. – К.: Наукова думка, 1968 р., т. 10, с. 442 – 443.