15.05.1905 р. До Михайла Грушевського
| 1905 року 15 мая. Київ |
Високоповажний Михайле Сергійовичу!
Будьте ласкаві, передайте оцей мій подячний лист в «Драматичне товариство імені Котляревського» (бо я не маю його адреси), що обрало мене пошанованим спілцем свого товариства.
Ще маю до Вас прохання. Може з місяць передніше прислав мені листа д. Яворський з Нового Санча, запрошуючи до підмоги «Ruthenische Revue». Я послав статтю «Лік українського народу в Європі, Азії і в Америці» і просив д. Яворського помістить в «Revue», а український оригінал одіслати в редакцію «Літературно-наукового вісника», де ви її надрукуйте.
В Росії в газетах вже після того був надрукований лік в Росії усяких народів по перепису 1897 року з якихсь джерел… і, мені здається, – з шовіністичних неправдивих, бо в нас, звичайно, зменшують число українців та білорусів, а число великоросів ставлять неймовірно велике: «С намы, мов, бог! Разумейте языцы и покоряйтеся… бо нас он скільки!» За число усякових інородців в Росії ніколи не оповіщали, бо їх все залічують в «господствующую нацию» – і мордву, й мещеру. А тим часом по газетах – одно вятське земство оце налічило в губернії вотяків – 600000!
Коли в вас стаття буде надрукована, тоді я пришлю додаток – замітку на оповіщений облік народів, само по собі, зроблений навмання, бо він тенденціозний. По йому великоросів в Російський імперії 55 мільйонів, малоросів 22 мільйони, білорус – 5, киргизів 4 000 500, татар – 3 000 500, татарської мордви 100 000 та ще якихось народців. Брехня ясна. Полічено тільки 10 офіціально признаних малорос[ійських] губерень, та й там і небіжчик Кониський і я оце налічили трохи не 23 мільйони. А в решті губерень? А в Семиріченській області? (то їх 1 мільйон).
В цій решті не багато… тільки я налічив 9 міліонів. І того в Росії усіх українців 32 000 000. В Середній Азії, де живуть киргизи, усього залюдніння 3 000 500, в Семипалат[инській], в Семиріченській, Акмолінській, Уральській і ін….областях. Де ж там взялись 4 з половиною мільйони киргизів, коли їх по газетах лічили щось 100 000! Це од нас украли та приточили числа до киргизів та татар – та й до себе таки… бо «С нами ж бог!»
Колись я переслав поштою до вас статтю «Кельти в їх письменстві». Як вона не пропала, то, будьте ласкаві, перешліть мені через руки. Тепер з Галичини наїжджають люде. От позавчора був у мене д. Щурат. Та й наші до вас навідуються частіше.
Прощайте, бувайте здорові!
Іван Нечуй-Левицький.
P. S. Ще згадав. Колись давно був у мене д. Франко, і я дав йому тетрадь: описання місцини од Києва, через Поросся і до Миколаєва. Це ще давно просив мене Драгоманів через Цвітковського написати це для географії відомого Елізе Реклю, де писав за Україну статтю небіжчик Драгоманів. Коли ця стаття збереглась, то при нагоді перешліть мені.
Ів. Н[ечуй]-Левии[ький].
Примітки
Подається вперше за автографом (ЦДІА УРСР у Києві, ф. 1235, оп. 1, од. зб. 594, арк. 44).
У листі висловлені помилкові погляди письменника на перепис народів Росії 1897 p.
Подається за виданням: Нечуй-Левицький І. С. Зібрання творів у 10-и томах. – К.: Наукова думка, 1968 р., т. 10, с. 448 – 449.