Ой повій, вітроньку, на мою світлоньку

Запис С.Руданського

Ой повій, вітроньку, на мою світлоньку

З того краю, звідки милу маю. (2)

Вітрець повіває, світлоньку минає.

Десь милая вже іншого має. (2)

По садочку ходжу і коника воджу.

До коника тихенько говорю: (2)

– Ой коню ж мій, коню, коню вороненький,

Порадь мене – я ще молоденький. (2)

Чи листи писати, до дівчини слати,

Чи самому сісти одвідати? (2)

Ой приїхав милий до милої в гості,

А в милої весь двір на помості. (2)

– Для кого ж ти, мила, той двір будувала?

– Ой для того, що вірно кохала! (2)

А взяв милий милу за білії боки

Кинув її у Дунай глибокий: (2)

– Ой плини ж ти, мила, тихою водою,

Не мав же я кохання з тобою… (2)

Примітки

Ой повій, вітроньку, на мою світлоньку. Копа, № 27.

Подається за виданням: Народні пісні в записках Степана Руданського. – К.: Музична Україна, 1972 р., с. 167 – 168.