Ой у полі могила

Запис С.Руданського

Ой у полі могила

З вітром говорила:

– Повій, вітре буйнесенький.

Щоб я не зчорніла.

Ані вітер не віє,

Ані сонце не гріє,

Тільки в степу край дороги

Могила чорніє…

Ой у полю річка,

Через річку кладка.

Не покидай, козаченьку,

Рідненького батька.

Бо як батька покинеш,

То й сам марне згинеш.

Річенькою бистренькою

На Дунай заплинеш.

Та бодай тая річка

Очеретом заросла,

Вона мене, молодого,

У чужий край занесла.

Та бодай тая річка

Риби не сплодила,

Вона ж мене, молодого,

Із світа згубила!

Летить ворон понад гору

Та й летючи кряче.

Сидить козак понад морем

Та й сидючи плаче.

Летить ворон понад гору,

Ніжки червоненькі.

Помирає на чужині

Козак молоденький.

Нехай мене не ховають

Ні попи, ні дяки,

Нехай мене поховають

Чорноморські козаки.

Бо попи і дяки

Все на гроші дмуться, –

Молодії козаченьки

Горілки нап’ються!

Примітки

Ой у полі могила. Т. 1. Смутнії, № 3. Останні 16 рядків відкреслені вертикальною лінією. На полях прим. С. Руданського: «Последние стихи списаны с одного печатного варианта, помещенного в каком-то московском песеннике».

Подається за виданням: Народні пісні в записках Степана Руданського. – К.: Музична Україна, 1972 р., с. 198 – 199.