Ой у полю та кедрина стояла

Запис С.Руданського

Ой у полю та кедрина стояла,

А на тій кедрині

Та й зозуля кувала.

Вона не кувала,

Вона правду казала,

Ой що мати свого сина

Та й у військо виряджала.

– Ой іди, сину,

Та й за ріднії браття,

Дадуть тобі, мій синочку,

Государскеє плаття.

– Волів би я, моя мати,

Круту гору лупати,

Ніж на себе, моя мати,

Государське плаття брати.

Круту гору лупаючи,

Та я стану спочину.

Государське плаття взявши,

То навіки загину.

Ой загину, моя мати,

Ой загину, загину,

Прийми ж мою дівчиноньку

Та й за рідну дитину.

– Ой не тая, мій синочку,

Та й година настала,

Щоб чужая дитинонька

Та й за рідную стала.

Ой іде півень на сідало

Ой та каже: «Ко-ко-ріку!»

– Не сподівайся мене, мати,

Аж до самого віку.

Примітки

Ой у полю та кедрина стояла. Т. 2. Рекрутські, № 10.

Подається за виданням: Народні пісні в записках Степана Руданського. – К.: Музична Україна, 1972 р., с. 208.