7
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
Жнива були й проминули
Осінь наступає.
Вітер віє-повіває,
Листя обриває.
Сумні дні короткі стали,
Розляглись тумани,
І пташки за синє море
Понеслись стадами.
Стали й дощики спадати,
Руна прикропляти,
Ба й зачали від покрови
Сніжки пролітати.
От настало і Андрея,
Дівоньки гадають:
То на щастя по кошарах
Баранів шукають,
То виходять за ворота
І трясуть ложками,
То звиваються з нитками
Помежи колами.
То до річки йдуть по воду,
Губой набирають,
Розглядають, що попалось,
І по тім гадають,
То замісюють на солі
Коржики маленькі
І їдять їх, щоб приснився
Суджений миленький.