6

Степан Руданський

І свиснув раз, і свиснув два.

Зірвався вітер з полуночі,

І зашуміла голова,

І порохом замело очі!..

І свиснув ще останній раз, –

Із пекла куций показався:

«Чого зовеш, Трохиме, нас?» –

Він того парубка спитався.

Трохим від страху задрожав,

Та годі!.. Тра відповідати.

Він смілості добрав

І став до куцого казати:

«До тебе просьбу маю я.

Вчини мою останню волю,

Гіркая доленька моя,

Переміни мою недолю!..»

«Ти не журися!.. – біс сказав, –

Для тебе все чинити мушу.

Як знаєш сам, і тіло й душу…»

«Як тра, то тра! Но ти гляди:

Я терміну не назначаю.

Тоді по душу приходи,

Як свою смертію сконаю».

«Ну, на ж перо, папір і ніж, –

Говорить біс, – лихе з тобою!

Бери мізинця свого вріж

І напиши контракт зо мною!..»

І взяв Трохим і написав.

І куций гарно поклонився.

Узяв папірчик і пропав,

А той у корчмі опинився!..