7

Степан Руданський

«Гей, старости! сюди, сюди!.. –

Кричав Трохим перед корчмою. –

Буду женитись в Лободи

З його хорошою дочкою!..»

І старости самі ідуть –

Та все багаті, із чортами –

І вдосвіта його везуть

До Лободи за рушниками.

І от дістав, чого хотів,

Чого душа його бажала:

Прийняли добре старостів.

І рушники дівча подала.

Пройшла іще від того дня

Їдна щасливая неділя,

І позбиралася рідня

До Акелини на весілля.

Заграла скрипка, тугий бас,

Бренчасте решето, цимбали;

І молоду в веселий час

Дівки до шлюбу убирали…

І от до церкви повели,

І руки їм перев’язали,

Навкруг престолу обвели,

І їх навічне обвінчали.

Від сего дня Трохим зачав

У Лободи хазяювати,

І що задумав-загадав –

То куций мусив виповняти.