Привіт

А. Негрі
переклад Володимира Самійленка

Я мислю про борців лопати, дужих,

Що, хмари грім не важучи й негоду,

З землі сухої скиби видирають,

Свій хліб злиденний.

І про борців оскарди, сухорлявих,

Борців могутніх рудної копальні,

Що в чорній тьмі, задихані, не мають

Спочинку хвилі.

…От грім глухий звивається до неба

І рушить з гуком порване склепіння.

Все в пил і в чорну яму повернулось,

І в стогін смерті…

Але гори розшарпаної груди

Проймає переможний дим і никне,

І крізь прохід здобутий ясне сонце

Її вітає.

Я мислю про борців палких ідеї,

Що їх душа горить святим клопотом,

Тих страдників привідців, що темноту

До бою кличуть;

Про тих, що, сну не знаючи, в несилі

Вмирають невідомі, мислю, – й з серця

Мого над землю вгору крик лунає:

Привіт вам, дужі!

Привіт розхристаним залізним грудям,

Тілам могутнім і рукам м’язистим,

Що рухають невтомно під ревучий

Майстерні гуркіт.

Привіт вам, ті, чий труд у серці будить

Святу повагу й що помруть у праці,

Вам, розуму та вершляга й сокири

Борці одважні.

Передо мною в образі суворім

Обличчя йдуть робітників поблідлих,

І кораблі, розбиті від удару

Страшної бурі,

І кволі діти, й посивілі чола,

Порубані тіла, роздерті лиця,

І вся, що є, вся змучена, розбита

Юрба народна.

Я чую здалека шумливий гомін,

Стук рискалів, і молотків, і довбень,

І я крізь гук, що землю оживляє,

Співаю вільно.

Тебе, розкидана, велика, пильна

Сім’я людська, співаю! Будь невтомна,

Борись, надійся, досягай; нам дано

Життя коротке.

На праці бій, на чола переможців,

На переможених останні муки

Ясним і невмирущим божим оком

Сіяє сонце.

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Червоний шлях». – 1924. – № 10. – С. 64. Підпис: 3 італійської перекл. Вол. Самійленко.

Переклад вміщувався у виданнях 1926 та 1963 рр., а також у збірнику перекладів з Ади Негрі 1931 р.

Подається за виданням: Самійленко В. Твори. – К.: Дніпро, 1990 р., с. 279 – 280.