Михайло Петрович Старицький

М. Комишанченко

В історії української культури М. П. Старицький посідає одне з визначних місць. Діяльність його була напрочуд багатогранною: поет, драматург, прозаїк, перекладач, організатор українського театру.

Огляд життя і творчості Михайла Петровича Старицького показує, що він пройшов важкий, але славний сорокарічний шлях боротьби за прогресивну українську літературу, залишивши значну поетичну, драматургічну та прозову спадщину. Про його заслуги перед українською літературою влучно сказала Леся Українка в привітальному листі до М. Старицького з нагоди 30-річного ювілею літературної діяльності письменника:

«Втішно єсть думати, що настав-таки час, коли замовкло всяке глузування та клепання, а вимовилась вголос честь і дяка, справді належна тому, хто увесь вік свій дбав, «щоб наше слово не вмирало». І коли наше слово зросте і зміцніє, коли наша література займе почесне місце поруч з літературами інших народів, тоді, спогадуючи перших робітників, що працювали на невправленому, дикому ще грунті, українці певне спогадають добрим словом Ваше ймення» [1].

Ці слова стали пророчими. В наші дні реалістична спадщина М. Старицького користується широкою популярністю, його кращі поезії стали хрестоматійними, основні п’єси не тільки перевидаються, але й ставляться на сценах радянських театрів, а кращі прозові твори, видані масовими тиражами, стали надбанням мільйонів читачів Радянського Союзу.

Палко люблячи свою батьківщину, М. Старицький віддав усі свої сили і здібності справі розвитку демократичної культури, яка сприяла посиленню боротьби за соціальне і національне визволення українського народу. Тому ми пам’ятаємо і глибоко шануємо його.

Примітки

1. Леся Українка, Твори в п’яти томах, т. 5, К., Держлітвидав України, 1956, .

Подається за виданням: Старицький М. Твори у 8 тт. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1963 р., т. 1, с. 5-31.