Акт перший
Сидір Воробкевич
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16
Ява 1
Канцелярія мандатора. Броніслав проходжується по кімнаті в шлафроку і пантофлях і курить люльку на довгім цибусі.
Броніслав.
Я пан мандатор де Похвальський –
Гм, гм, гм, гм, гм!
Я маю вигляд генеральський –
Гм, гм, гм, гм, гм!
Мене цілий світ знає,
Мій розум величає
Мужик, князі і графи,
Бо знаю параграфи.
Сей хлоп посидить днину,
А тому дам ліщину;
Там возьму щось у пана
І право він дістане,
Бо я мандатор на цілу губу,
Мій гонор трублять в ієрихонську трубу.
(Останні два рядки співає двічі)
Я пан мандатор де Похвальський –
Гм, гм, гм, гм, гм!
Я хлопський сендзя є і панський, –
Гм, гм, гм, гм, гм!
І сендзя всім дівицям,
Менжаткам, молодицям.
Як зроблю кождій право,
Всі дивляться ласкаво.
Одну я поцілую,
А другій подарую,
«Серденько», третій скажу:
«Люби мя, дівча враже!»
Бо я мандатор на цілу губу,
Мій гонор трублять в ієрихонську трубу.
Я пан мандатор де Похвальський –
Гм, гм, гм, гм, гм!
Шаную все звичай фірманський:
Гм, гм, гм, гм, гм!
Хто віз мастить, той їде,
Без того пішки піде;
Чим більше дегтю, сала,
Тим ліпша і ухвала.
Хто ж голіруч приходить,
Той сам собі і шкодить,
До смерті може ждати
Й не буде права мати,
Бо я мандатор на цілу губу,
Мій гонор трублять в ієрихонську трубу.
(Пауза)
Дівча, мосціпане, що аж гм! Аж тягне до неї моститися. Краля, не мужичка! Не журись, сизокрила, виб’ю тобі з голови того вражого мужика, Петра Дубчака. Що, може, я собі не зух! Вчора на хрестинах у пана економа так тяв полонеза й мазура, всіх кавалерів за халяву ховав! То кавалери? Тьфу, ха-ха-ха! Пліт ними городити. А ті дівчата! відьми з Лисої гори: води Одарці подати не гідні… Козир-дівка, хороша, як маківка! Фе! в голові шумить як у млині, як у гамарні. Замакітрилось! Силують люди і міри не знають… Таж чоловік не решето!.. Хвалити господа, що Зосі там не було. Де вона, там мені нема забави, і той трунок тяжко через горло процідити. Здала би ся поправка, але як її роздобути? Фе, Броніславе! Таже у тебе голова, як у дипломата.
(Кличе)
Зосю! Зосюню! голубочко, душко, моє серденько! ласочко, м’яточко моя пахуча!
Зося
(з другого покою)
Що там, мій голубчику?
Броніслав
Тобі, серце, ще день добрий не сказав.
Зося
День добрий, голубчику!
Броніслав
Ходи сюди, моя горличко!
Зося
Дуже занята, пізніше…
Броніслав
Ходи, ходи, моє серце.
Зося
Що за пильна справа?
Броніслав
Не питайся, моя голубко
Ява 2
Зося і Броніслав.
Зося
(до себе)
Знаю вже, чим книш пахне, відки вітер віє; в него лиш тоді солодка мова, як чогось забажає.
Броніслав
Добрий день, перепілко! Як спалося?
Зося
Добре. Як забавлявся на хрестинах мій соколик?
Броніслав
Ет, так ля-ля! Пусто мені без тебе, скучно.
Зося
На! На! така правда, як…
Броніслав
Вір мені, моє сердушко, без тебе світ мені пусткою… Зося, Зосюню, Зосюнцю! Від вражої кави мені коло серця млісно, що сказати не можу… аж в очах потемніло…
Зося
(до себе)
Ага, сюди дорога в горох.
(До него)
Напийся води з цукром.
Броніслав
Вода млоїть… Вода нехай млини гонить, нехай в ній жаби плодяться…
Зося
То, може, малинового соку?
Броніслав
Обридло мені всьо солодкаве… Не панить мені. Щось так гіркого, квасного, терпкого, соленого я би…
Зося
То зараз гербати зварю з центорії, з полину, з горіха волоського.
Броніслав
Ні, ні, хрань боже, де ж то для мого жолудка? Він і так добре не травить. Яка ж ти нині химерна і дивна, вже і забула мій лік?
Зося
Ага, кминківка і оселедець з цибулькою.
Броніслав
Га-га-га! Се мій лік! Добрітко моя, я без тебе марно пропав би, як той цвіт без сонця зсох би, здубів, здеревів (пригортає її).
Зося
(до себе)
Майстер на підхлібство! Що то за дивний чар в тій кминівці і в тім оселедцю; давно так не ластився, як нині.
(До него)
Біжу за ліками, боюся, щоби гірше не розболівся, а потім що я бідна без тебе пічну?!
(Відходить)
Ява 3
Броніслав
Скоренько, моє серденько! Добра в неї душа, нема що казати. А господиня – приклад для всіх! Лиш одно, одно… не така цокотуха, як то колись була, на личку не той рум’янець, в оці не той жар, а в косах бачу вже й по одному сивому волосочку. Та диявольська Одарка як на тебе оком гляне, то мов свердлом вертить! Той жар, той вогонь, та поломінь так і палить тебе.
Ява 4
Броніслав. Зося входить.
Зося
На твою слабість тут ліки.
(Кладе фляшку з горівкою, з вином і оселедця на стіл)
Броніслав
Зосю, яка ти добра, яка ти люба, в тобі наче і жовчі нема.
Зося
О, ви мужчини, бодай вас! Як жінка вам волю вволить, то так складаєтесь і за палець вас обмотати можна би; але як не по-вашому, то дуєтеся, як той індик, і колотите цілим світом.
Броніслав
Кохана Зосю, я без тебе (наливає і показує на пугар, бо Зося десь убік дивиться) зів’яв би, зісох, змарнів би… Душко моя, голубко моя!
(Співає):
Зо-зо-зо-зо-зосько,
Зосько дорога!
Мому ти серцю
Цукор, ягода!
Зося
Бро-бро-броніславе,
Мужу дорогий!
На хоробу твою
Лік, лік сей пий!
Броніслав
(показує більше на пугар, як на Зосю)
Тебе люблю я і кохаю.
Зося
Я переконалась, добре то знаю.
Броніслав.
Ти кругленька…
Зося
Не маленька,
Лиш тулити б…
Броніслав
(п’є)
До серденька…
Зося
О, ви мужчини,
Всі жінки вас знають.
Волю мужеві вволи,
Вдвоє ся складають,
Як який цизорик, як який папір,
Хоч би був лютий, дикий як звір.
Броніслав
Добре кажеш. Бог післав
Вас, щоб муж потіху мав,
(показує на пугар)
Благеньку, кругленьку
І не маленьку
Цо-цо-цокотуху
Фай-фай-файненьку.
Ближче, ближче, миленька,
Повновида і гладенька!
Кришталеві твої очі,
Все дивитися в них хоче.
Зо-зо-зо-зо-зосуню,
Зосуню пишненька.
Зося
Ви не любити,
Лиш нас манити
Родилися на світ,
Та що ж діяти,
Тра мужа мати,
Щоби не всихати
І не пропадати,
Як без роси той цвіт.
Броніславе
Мій солоденький!
Доволі вже сих любощів!
(Вбирає великий солом’яний капелюх)
Треба до пшениці подивитись, таже там нині женці жнуть, все без надзору.
Броніслав
Зовсім забув… Іди, моя дорога! Небавком і я прийду. Уряд, канцелярія мають першенство, а потім аж свої власні орудки.
Зося
До побачення, мій голубчику!
Броніслав
До побачення, моя горлице!
(Зося відходить)
Ява 5
Броніслав сам, наливає і показує.
Добре, що потеклася. При ній і добре ликнути не можу: як пічне базікати, то кінця нема. Бабі місце на лану, а мандаторові в уряді. (П’є). Се мій бальзам, се мій еліксир, (їсть). І оселедець не згірший, і цибулька всі нерви сталить… От бач, жидівські присмачки не вадять християнському жолудкові. Ха-ха-ха! У рабстві Мойсей мудрості навчився, цибулю з собою взяв, а нагайки і окови єгиптянам лишив.
Ява 6
Броніслав. Входить Чорнило з пером за вухом, з паперами під пахвою, на сурдуті при гудзику прив’язаний каламар з атраментом, трохи підхмелений.
Чорнило
Дзень добре, єгомосці пану.
Броніслав
Спізнився, пане писар!
Чорнило
Даруйте, єгомосць, не щодня у пана економа хрестини.
Броніслав
Перехавкнули, як бачу, мосціпане.
Чорнило
Хорони боже, пошкодили індики, каплуни, салати, струдлі. Слід лакомства.
Броніслав
Ха-ха-ха! Страва йому повадила! Чув се хто? Таже ви, моспаненьку, так горло заливали, що…
Чорнило
Трохи по рибі: щупак плавати хоче.
Броніслав
Ха-ха-ха! Гарно ви там чарками калатали! Зовсім забули, що пильна робота в канцелярії. Сідайте, робіть, пишіть, працюйте; гроші побираєте, а праці чортма.
Чорнило
(сідає на своє місце, накладає люльку і креше вогонь)
Роботи і поту аж надто (показує на папери), але зі всего дуже слаба і худа користь.
Броніслав
Правда, моспаненьку, за наш труд слабенька, худа нагорода… Тяжке наше життя, горюємо як віл у ярмі… нема, ой нема на кого спуститись.
Чорнило
Єгомосць нехай не журиться! Коби я і Гаврило здорові, все гаразд буде, і податок зберемо, і рекрутів повиписуємо, і для себе і для єгомосці дещось придбаємо. Тяжко човну по сухому плавати…
(До себе)
Якось та вража писанина сегодня тупо йде, в голові шумить і гуде.
Броніслав
(плеще його рукою по плечах)
Знаю, старий, що ти доброго серця… Але де той вражий туман Гаврило? Куда його мара знов занесла? Навчу я псяпару уряду пильнувати.
Чорнило
Від рання селом вертиться, людей гонить єгомосці до пшениці.
Броніслав
Так? То що іншого!..
Чорнило
Так… я то все розпорядив…
(До себе)
Гаврило десь від вчерашнього хмелю в солому вивернувся і на всі заставки хропить.
Броніслав
А що, старий, не стоїть чарочка зранку за кави філіжанку?
Чорнило
Та де ні? Наш кодекс, наші параграфи кажуть, що час вже черв’яка заморити: я аж слину ликав, побачивши на столі благодать божу.
Броніслав
Здоров, пане референдарюшу!
(П’є до него)
Чорнило
Сетних лят!..
(Бере чарку)
Чарочко кругленька, яка ж ти миленька! І оселедець з цибулькою!… Серце, серце, чого більше бажаєш? Се правдива манна… ласощі, присмачки, яких серце моє все бажає.
Броніслав.
Пане братку, на, зволяй (дає йому чарку)
Службу свою лиш сповняй!
Чорнило
Спорожняю повне все,
Рестанції не буде.
О загляньте в протоколи (показує на фляшку)
Не блудив я там ніколи.
Що лиш треба, я писав;
Що не треба, я лишав.
Броніслав
Правду сказати сендзі мило:
Каліграфом ти, Чорнило.
Чорнило
Я, я, я каліграф:
Мій атрамент –
Вино, пиво,
Ним я пишу
Чудо, диво.
І паруха і сивуха,
Як їх ликну
Скілька кварт…
Броніслав
То дивитись, бігме, варт,
Як то пером ти махаєш
І горлянку заливаєш
І так пишеш, що чудо-диво.
Домінія, мандатор, весь уряд разом
Знаєм письма весь склад і лад.
(Останні два рядки вони співають разом)
Броніслав
Пане братку, закуси! (Дає йому оселедця)
Працював доволі ти.
Чорнило
Hallustinte всю списав,
Щоб рестанції не мав.
О, загляньте в мої очі.
Кілько кліпав сеї ночі.
Всі фасциклі за рядом
Обертав я горі дном.
Броніслав
Правду сказати сендзі мило:
Каліграфом ти, Чорнило, і т. д.
Ява 7
Ті ж, Гаврило, вже підхмелений, з гарною ліщинкою і з військовою шапкою-гольцміцою.
Броніслав
Що, зігнав людей?
Гаврило
Яких людей?
Чорнило
(моргає до него)
Таже до єгомосця на лан!
Гаврило
Пшеницю жати? Ага, знаю… Від самого досвіта скликав, гримав, кричав, гудів, як той медвідь. От подивіться, єгомосць: кілько карбів налічив.
(Показує на палицю. До себе)
Бідна ж головонько, я об тім зовсім забув! Від тої чортівської сивухи голова стала, як бубен.
Броніслав
Дивись, щоби в кланях пшениця стала; як ні, то нагрію потилицю!
Гаврило
Моя то жура…
Броніслав
(придивляється йому)
Гаврилку, чогось очі посоловіли, як баньки стали. Знов кис у Мордка, як буряк у діжці!
Гаврило
Ні, пане мандатор! Як там був, то пішліть на вахцімбру, дайте fünf und zwanzig Spießruten!
Броніслав
Був-єсь, вражий сину! Говори правду панові мандаторові!
Гаврило
Високодостойний пане мандатор! Всехвальна домінійо! Ясная губернійо! Щиру правду повідаю, що в Мордка і носом сегодня не був. Ласкавий пане, не заслужив я догани, бо я на лан людей зганяв.
Броніслав
То де-сь ликнув тої люри таки зранку, бо з тебе сопух чути, як з гуральні?
Гаврило
Стояв уночі на чатах при дорозі у пана окомана і придивлявся, як собі пани гуляють; придивлявся, чи то і шаржа так цідити вміє, як ми, gemeine мужа…
Броніслав
(до себе)
От маєш, цілісінький уряд був на хрестинах!
(До него)
А уряд без варти був?
Гаврило
Мого хлопця на сторожу післав. Бачив, як мій пан комендеруючий мазура гуляли і мачка грали… аж душа мені пріла.
Броніслав
А лик-лик не було?
Гаврило
Хорони боже! Де єднорали, там gemeine Stille! Пан сендзя всім паннунцям і молодицям голови позакручували, а пані лісничиха таки до єгомосця липла, як прилипка…
(До Чорнила)
А що, не зліз його гнів, як та вода з гуски?
Броніслав
Ха-ха-ха! Бодай ти здоров був, Гаврило! На, покріпись, небораче!
(Дає чарку)
Гаврило
(цілує руку)
О, се горівочка! Не наша брага, смердюха. Пани на всім лучше знаються, ніж ми, мужики: пан паном, а Іван Іваном… Як приправлять контушівку, кминівку, то пий до судного дня і все ся хоче.
Броніслав
Знов розговорився, а робота горить.
(сідає до свого стола)
Гаврило
Горить, палає.
Ява 8
Ті ж. Входить селянин з обв’язаним оком.
Селянин
Прошу єгомостя, Іван Снігурів межу мені переорав і ще до того око вибив.
Броніслав
Хлоп хлопем, у вас без бійки і дитина не народиться.
Гаврило
І курка не знесеться.
Чорнило
І коза не поскаче.
Броніслав
Івана і тебе на одну галузку, обох до арешту!
Селянин
Прошу єгомостя, моє око.
(щось дає йому в руку)
Броніслав
Но, но, не журися, іди додому, навчу я того розбишаку!
Гаврило
Того опришка!
Чорнило
Того гайдамаку!
Селянин
Спасибіг!
(Відходить)
Ява 9
Входить Микола з курми в руках і його син Петро.
Микола
Кланяємося низенько і просимо дари приймити.
Броніслав
Гаврило, возьми дріб і занеси до кухні.
Гаврило
Ситі каплуни; що за печеня з них буде! Коби хоч кісточку обгризти дали! Голька Маріянка з Лайтомишлю, як ще був при гренадерах, смачного Husarenbraten мені давала. Господи, ще і сегодня облизуюся!
(Відходить)
Ява 10
Ті ж без Гаврила.
Броніслав
Що скажеш, Миколо?
Микола
Так прийшов до єгомостя, все з давньою просьбою.
Броніслав
З якою?
Микола
Щоби всесвітла домінія ласку мала і вже раз позволила мому синові подружитись.
Чорнило
Правда, хлопець від вусом, вже час пари шукати.
Броніслав
Мовчи!.. Що, подружитись?
Микола
Так, так, прошу пана.
Броніслав
Йому ще далеко до вінця! Скорше білий кабат на плечі, ніж… Я тобі, Миколо, сто раз, не раз, казав, що до його шлюбу дальша дорога, ніж до Кракова.
Микола
А чому?
Броніслав
Чому? Ще питаєш? Таже він ще від війська не увільнений.
Микола
Прошу єгомостя, таже ви мені казали, що його визволите; він у мене один, як одна душа в тілі… Ще раз тілько дам, лише прошу визволити мого одинака.
Ява 11
Ті ж. Входить Гаврило.
Гаврило
Каплуни, як барани! Що за запахи в кухні! Боже милий, аж носом крутить…
Броніслав
Ні, ні! тепер неспокійні часи; правда, пане писар?
Чорнило
Правда, отут прийшло вчора письмо (показує) подивіться, тут чорне на білім стоїть…
Броніслав
Що багато вояків треба, строга рекрутація наступає.
Чорнило
Бог зна, що ще буде; на уграх революція.
Гаврило
Мадяри розбишаки, не люди, вже їх вуса страшні, а пинти-остроги, а мова якась гейби татарська! Як крикнуть: басама, баратом, теремтете, то таки у кут крийся!
Броніслав
Ні, Миколо, йому ще далеко до вінця з барвінку.
Микола
Ходімо, сину, ще не загородили до права дорогу.
Броніслав
Білий кабат, сині панталони, то для твого Петра.
Гаврило
І я їх носив… В тім строю дівчата чоловіка так люблять, що аж га! І таліянки, і мадярки, і навіть чесні польки.
Микола
Побачимо. Правда в світі ще не вмерла…
Петро
Ходім, тату! Одарка на перешкоді.
Броніслав
Що, хаме?
Петро
Що через вас вона дороги перейти не може…
Броніслав
Що плетеш, вражий хлопе?
Петро
Що ви Одарці спокою не даєте.
Чорнило
(до себе)
Не першинка! Липнуть єгомость до дівчат, як смола до чобота.
Гаврило
(до Чорнила)
Єгомость за тою куропатвою, як корова за телям.
Чорнило
(до Гаврила)
До чужих конопель внадився журавель.
Гаврило
(до Чорнила)
Хоч кота бий, то все є ласий до сала. Така вже вовча натура, все лиш ягня драти.
Микола
Що ви, пане мандатор, своїми любощами дівчині докучаєте?
Петро
Її славу нарушаєте?
Броніслав
Ха-ха-ха! Я з мужичкою щоб заходився? Се образа! Гаврило!
Гаврило
Слухаю пана!
Чорнило
Неслихана смілість! Їдкий як перець…
Микола
Що правда, то не гріх…
Петро
Сміх хотіли зробити з бідної дівчини.
Броніслав
Се вже занадто… Гаврило, в хурдигу, в арешт з ним!
Микола
За правду? Таже тут суд, а не корчма.
Петро
Мене до арешту?
Броніслав
Тебе, хлопське кодло!
Микола
Іди, сину, не меш довго сидіти.
Броніслав
Відведи псяпару, паливоду, лотра, гонту, гайдамаку, бунтівника!
Петро
Іду, побачимо, чий верх!
Микола
Так нагрію вам, пане сендзю, що до смерті попам’ятаєте! Все до останнього крейцара мені звернете. Мужик і до яснішого монарха дорогу найде.
Гаврило, Петро і Микола відходять.
Ява 12
Броніслав і Чорнило.
Броніслав
Дивись, мужицьке кодло! Казиться погань, аж посинів.
Чорнило
Безрога та й годі! йому і муха на заваді, він з зубами родився…
Броніслав
Варта з хлопа панщину здіймити? Його вільним чоловіком зробити, конституцію йому дати?
Чорнило
Ще того нам треба!..
Броніслав
Отепер буде хлоп на столі, а пан під столом.
Чорнило
Ой кажу, не до витримання! Не дай господи, щоб хам роги мав.
Ява 13
Входить Гаврило.
Гаврило
Навчу я його субординації, порося влізливе!
Чорнило
Засвербіло карчило; не знає, що з вогнем грає.
Броніслав
Масти хлопа медом, він все хлопом.
(До себе)
Паскудний інтерес! Микола завзятий чоловік… Треба якось справу залагодити. Но поки що скочу до Одарки, може, нарозумиться, як зачує, що Петро в холодочку.
(До Чорнила)
Пане писар!
Чорнило
До услуг!
Броніслав
Гаврило!
Гаврило
Розказуйте, пане!
Броніслав
Маю в селі важну справу. Останьтесь тут ще часочок, може, хтось до уряду прийде, потім скочте до Миколи, старайтеся, щоб він мене перепросив, бо буде біда, розумієте?
Гаврило і Чорнило
Розуміємо!
Гаврило
А з пшеницею що буде?
Чорнило
І завтра день.
Броніслав
З Миколою важніша справа.
Гаврило
(до себе)
Збув-єм ся клопоту.
(До пана)
Та правда, Микола тугий, завзятий, скорше його уломиш, ніж зігнеш.
Броніслав
Роз’ясніть йому, що він і його син пана мандатора і цілу домінію в уряді образив і що як не перепросить, то бануватиме.
Гаврило і Чорнило
Правда!
Чорнило
Не журіться, єгомость! Всю справу залагодимо.
Броніслав
(дивиться в дзеркало, чешеться, крутить вус і т. д.)
Надіюся доброго успіху.
Гаврило і Чорнило
Безпечно, та ще як!
Броніслав відходить.
Ява 14
Чорнило і Гаврило.
Чорнило
Чуй, Гаврило, я і ти…
Гаврило
Знаємося навзнаки…
Чорнило
Гусім я пером значу (показує перо)
Гаврило
Я ліщиною б’ю і тну (показує ліщину)
Чорнило
Правду, правду повідаєш.
Щирий пане брате.
Гаврило
Не пером лиш, но й ліщинов
В світі мож писати.
Разом.
Пари в світі нам нема,
Бо письменні ми оба,
Гайдада! гайдада!
Бо письменні ми оба.
Гаврило
Се тяжке моє перо
Весь гаразд мій і добро:
Як ним я почешу,
Як я розумію,
Кождий кукуріку
Когутом запіє.
Чорнило
Як перо се гусє
Заострю гарненько,
То пишу як маком
Літери дрібненько.
Ти скарж, куда хочеш,
Параграфи знаю;
Що хочу, ногами
Горі обертаю.
Разом
Пари в світі нам нема,
Бо письменні ми оба,
Гайдада! Гайдада!
Бо письменні ми оба!
Чорнило
Знає нас економ пан
Гаврило
І Микола, і Іван,
Чорнило
І Абрумко той шинкар,
Гаврило
Що кусає, як комар.
Чорнило
В голові тут мозку досить,
Вмію все писати.
Гаврило
А я вмію хоч без школи,
Гарно рахувати (показує на ліщину)
Разом
Пари в світі нам нема, і т. д.
Чорнило
Тепер я паном мандатором.
Гаврило
А я домінією.
(проходжується як мандатор)
Чорнило
Гарно паном бути, аж ялося…
Гаврило
(бере люльку мандатора і курить)
Ой кажу, я таки на мандатора мовби уродився… а постать і голова…
Чорнило
Коби хтось прийшов і щось приніс!
Гаврило
Ой кажу, поділили би-сьмо ся…
Чорнило
О ні, пане братку! мені, писареві, більша часть припала би: я тут старшина.
Гаврило
А мені чому ні? Може, я не письменний?
(Показує на палицю)
Про мене і мого батька зозуля кричить: куку! коби хоч щось в руку.
Чорнило
(задумався)
Щось зажурився наш пан сендзя.
Гаврило
Є і чого. Микола йому кінця дійде, у него грошей сила.
Чорнило
Він перший газда в селі, його всі як батька поважають, його в депутати загадали вибрати.
Гаврило
Бо й варта! він від правди і на волосочок не відступить… Мені ніяково до него йти.
Чорнило
І мені… Но як піде позивати, що ж потім?
Гаврило
Потім… нехай сендзя за ним навздогін.
Чорнило
Щоб чоловік лиш писарем на світі не був! Такого клопоту, таких гризот, що страх!
Гаврило
І десятникова служба не з медом. Лучше молодицю цілувати, ніж десятникувати.
Чорнило
Другі в болото лізуть.
Гаврило
А ти їх шувіксом глянцуй.
Чорнило
Но поки що здало би ся черв’яка заморити.
(Бере фляшку і бачить, що порожня)
Дасть бог чим, і капельки нема.
Гаврило
Бідна ж головонько! З сухим горлом ніяк з Миколою говорити!
Чорнило
Клопіт, суперечка, та й годі.
Гаврило
Треба якогось покріплення роздобути.
Чорнило
Постарайся, братчику, голубчику, товаришу мій головатий, повноглуздий.
Гаврило
Сендзя в село потікся, пані на лану, а як кота в домі нема, то мишам празник. Тут на форпості стій: як ворога побачиш, то закашляй.
(відходить у другий покій)
Ява 15
Чорнило сам.
Чорнило
Вражий син той Гаврило, він і з-під землі роздобуде. Якби не він, то чоловік не раз, як та риба без води, марно загиб би, як рілля без дощу, засох би.
Ява 16
Чорнило. Входить Гаврило з гарною фляшкою.
Гаврило
Тішся, братчику, пощастилося; не пусто шнирив: що шукав, роздобув (наливає). Здоров, пане Чорнило, головний писарю цілої домінії і премудрий знахарю араку, сивухи і всілякого роду нежурниць!
Чорнило
Здоров! Якась малинівка чи що такого… Кажу тобі, що в нас сім празників на тиждень: солодка, як цукор.
Гаврило
Зволяймо, щоб не застоялась.
Чорнило
Пий, та й все ся хоче.
Гаврило
Тепер набрав куражу не лиш до Миколи, але й до Варвари і до Катерини.
Чорнило
А я і до попихайла Михайла, до Кузьми, Дем’яна і до кривов’язого Івана.
Гаврило
Ходім, братчику, голубчику!
Беруться за руки і співають.
Чорнило
Ой писарювати,
Гаврило
Десятникувати,
Оба.
Служба то тяжка.
Чорнило
Бо від писанини (показує на чарку)
Гаврило
Аж болить щоднини
Оба
Бідна голова.
Чорнило
Якби не фляшівка,
Гаврило
Отсе моя дівка (фляшка),
З-під чопа горівка,
Я б давно пропав.
Разом
Горівочко, горівочко,
Фляшівочко, фляшівочко,
Ми без тебе би пропали,
Ми з тобою шлюб узяли.
Тебе любити,
Тебе тулити
До смерті будем.
Невісто мила,
Там, де могила,
Ми, Гаврило і Чорнило,
Тебе не забудем.
Чорнило
Як той віл працюю,
Гаврило
Своїх рук не чую,
Оба
Щоб пропав уряд!
Добре бути паном,
Не лише Іваном –
Жити я не рад.
Якби не сивуха,
Я б давно пропав.
А я свого духа
Марне, як та муха,
Вже давно б віддав.
Горівочко, горівочко, і т. д.
Завіса спадає.
Примітки
Подається за виданням: Воробкевич С. Твори. – Ужгород: Карпати, 1986 р., с. 496 – 512.