Акт третій

Сидір Воробкевич

Ліс, лавки, Чорнило і Гаврило з двома кошиками, в них вино і печеня. Вечір. Щораз більше темніє.

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9

Ява 1

Чорнило і Гаврило співають.

Чорнило

Ми не кавалерами,

Гаврило

Ми не ящурами,

Чорнило

Та нащо нас тут загнали,

Гаврило.

Щоби корчми не видали?

Разом.

Лихо, горе з нами!

Без дощу, як та рілля,

Морда моя так зісхла,

Як та риба без води.

Так без сивухи, тої парухи,

Не можем жити ні я, ні ти.

Лихо, горе з нами!

Чорнило

Таж я не лисиця.

Гаврило

Я не вовк, куниця,

Чорнило

Та за що ми зносим муки

Гаврило

Тут загинем з тоски, скуки.

Разом

Лихо, горе з нами і т. д.

Гаврило

Не лучше в Мордка сидіти?

Чорнило

Як сими гущами блукати? Прийдеться без моєї красавиці, молодиці, животворної горілиці таки сказитись, отуманіти! Далі глуха ніч, а ти сили тут над багном, як квочка на яйцях.

Гаврило

Не для нашого горла се каламутне багно, хіба лиш для п’явок і жаб. Тут, відай, лиш чарівниці купаються…

Чорнило

Як п’явка ссав би-м тої нежурниці, но годі тут у темному, глухому лісі.

Гаврило

Правдива пустка, ні шинку, ні гуральні.

Чорнило

Скажи мені, пане братку, чи не химерна наша пані мандаторка?

Гаврило

Післала нас сюди, не знаю, на якого ката. Тут лиш комарам пробувати! Коби тут хоч ковбаси, а не комарі літали!

Чорнило

Вона дуже лепська душа, але сегодня їй чогось захотілося, о чім і собаки не снять…

Гаврило

Правда, вона така добра, що й на палець мотай, але…

Чорнило

Якби не вона, мене і ланцами ніхто не вдержав би у тій канцелярії.

Гаврило

І мене ні. Він скупий, а як розлютиться, то хорони боже!

Чорнило

Рідке його милування. Скажи, чого ми сюди прийшли? Наша служба гірша, ніж у наймах.

Гаврило

А я знаю, чого? Казали пані, щоб ми тут на сій прогалині над вечером були, а як хто надійде, щоб ми в гущавину ховались. От тому ми тут. Ще і два кошики передали.

Чорнило

Що в них?

Гаврило

Не знаю.

Чорнило

Подивімся! (Відкриває). Гм, гм! фляшки… відай варена з медом.

Гаврило

У тебе якісь дяківські очі! А що за книшики з маком, з сиром, а пиріжки й колачики, голубці і ковбаси!

Чорнило

Каплуни…

Гаврило

Безпечно ті, що Микола Дубчак приніс.

Чорнило

Приладилася, як на якийсь храм, на якийсь празник. А що, Гаврило, не мож би трохи покріпитись, трохи куражу дібрати? Таже тут той лукавий з ріжками пробував.

Гаврило

А як пізнасть паніматка?

Чорнило

Фляшка рота не має, не зрадить. Скажеш, що-сь упав і виллялось.

Гаврило

Добра брехня не одного чоловіка з біди вимотала. Бігме, що здало би ся покріплення.

Чорнило

(бере фляшку)

Здоров! О, се моє зіллячко! треба трохи душу посолодити.

Гаврило

Не ціди, як вуж, як без дна барилка.

Чорнило

Солодка, як мід, як цукор. До неї тягне, як цигана до пасіки.

Гаврило

Подай-но сюди! Панська, нівроку!

Чорнило

Книшик, як пампух.

(Їдять)

Гаврило

Їж і хочеться.

Чорнило

Який ти лакомий! Їж ти книші, а я галушки.

Гаврило

Масло каші не повадить… Чуй, хтось надходить. Ходім в гущу; аж тогди на прогалину вийдемо, як пані закличуть.

Чорнило

Радо, мій щирий побратиме! Ходімо в глухий ліс! Запіканка є, вино е, і книшики і печеня… не буде нам скучно.

Гаврило

Ходімо…

(Відходять)

Ява 2

Микола, Параска.

Микола

Скажи мені, Параско: на яке лихо, на яке безголов’я і короткий вік ми сюди прийшли? Дорога не близька для моїх старих костей.

Параска

А знаю ж я? Добродійка так розпорядила, так мені наказувала: іди, Зазулихо, до старого Дубчака і скажи йому, щоби завтра з тобою в лісок пішов. Там в гущу заховайтеся і аж тогди появіться, як вас покличу. Там справлю заручини вашим діточкам.

Микола

Не розумію. Якби нас люди бачили, сказали б, що нам ще дурниці в голові.

Параска

Наше минуло. Лист, що колись зеленів, давно зів’яв. Добродійка все знає. Одарка все до волоска відкрила. Отже думаю, що вона якимось способом пана мандатора присилує, щоби він не стояв на перепоні щирій любові наших діточок.

Микола

Жіночі видумки! не треба мені їх було, я і без них був би свого доконав. Тепер лови витрішки! Тьфу, пек!

Параска

Тихо, тихо! хтось надходить.

Микола

Тьфу, ганьба, сором! З сивого чоловіка дурня роблять! Щоб вас татарва знала!

Параска

Ходімо, ховаймось!

Микола

Про мене.

(До себе)

Миколо, вражі баби зробили з тебе дурного.

(Відходить)

Ява 3

Входить Зося, убрана, як Одарка, але так, що може зараз і в своїм строю появитися.

Зося

Невіста жде на свого жениха. Приприндилась, як куколка. Пожди, голубчику, відхочеться тобі любощів і залицяння. Не для тебе, котику, мишка! Підкую я тебе! Не маєш ні стиду, ні бриду. Бігме, що паскудь ошаліла. Від самого рання лиш голився, підстригався, прибирався – казав мені, що йде на полювання. Тьфу! Не знати, чи мої союзники вже тут.

(Плеще в долоні)

Миколо! Параско! ви тут?

(Ховається за дерево)

Ява 4

Микола, Параска із-за куліси.

Микола

Давно вже тут! Блукаємо лісом, як той Марко по пеклі. Що ми провинили?

Параска

Нам вже скучно на самоті, лячно стає, дрож збирає.

Зося

Дід і баба, і обоїм скучно… Ховайтесь! Як прикличу, то зараз появіться!

(Ховаються)

Гаврило! Чорнило!

(Плеще в руки)

Ви тут?

Ява 5

Зося. Гаврило і Чорнило із-за куліси

Гаврило

(вже п’яний)

Gewehr präsentiert. Тут…

Чорнило

Ждемо вас, як циган празника.

Гаврило

Gut-gut, Freund!

Зося

Щоб вас вітрами завіяло! Вже упилися, п’яні як ті шевці… тьфу!

Чорнило

Хорони боже, тут нема ні бровара, ні гуральні.

Гаврило

Ні корчми, ні шинку… Бодай тії форпости! Від холоду всі кості здеревіли!

Чорнило

Одубіли!

Зося

Уважайте, щоби були готові!

Гаврило

Ми давно fertig.

Зося

Обом світ замакітрився. Як закличу, щоб тут стояли.

Чорнило і Гаврило

Zu Befehl gehorsamst, пане єднорале!

(Ховаються)

Ява 6

Зося сама.

Зося

(серед сцени)

Щось зашелестіло? Куниця до дрозда підкрадається. Летить мій голубчик, мій бистрокрилий соколик! Отут під явором сховаюсь, щоб хоч трохи воркотів, квилив, крякав, милої пари шукаючи.

(Ховається)

Ява 7

Входить Броніслав, гарно убраний, трохи підхмелений, виймає фляшку з вином з кишені і різні ласощі, кладе все на лавку, стрільбу положив коло лавки і стирає піт з чола.

Броніслав

(співає)

Перепілко, перепілко,

Де ти ся сховала?

Чорним оком, гарним личком

Ти мня зчарувала.

До серденька тут зблизенька (показує на серце)

Мила, прилети!

Мандатора де Похвальського

Мандаторівною будеш ти.

Моїй старій, хирявій бабі, мосцепане, і не сниться, які авантюри її муж справляє…

Зося

(за деревом)

Дурний! побачимо, хто кого змудрував.

Броніслав

Тут для моєї любки вино і марципани (кладе на лавку); розсолоджу хлопку, що аж га!

Зося

Очима тобі хлопка вилізе.

(Виходить із-за дерева на сцену і говорить трохи зміненим тихим голосом)

Я тут, пане мандатор. Довго ждала на вас.

Броніслав

Крале моя дорога, ходи, най тебе до щирого серця приголублю!

Зося

Ще час! Я вас, пане..

Броніслав

Не зви мене паном, не викай мені!

Зося

Що пан, то не Іван! Де ж би я вам сміла «ти» казати, я проста мужичка.

Броніслав

Де щира любов, там всі собі рівні. Кажи мені «ти»!

Зося

Про мене… голубчику мій дорогий!

(До себе)

Позирає, як вовк на ягницю.

Броніслав

Одарко, Одарко! Я без тебе пропадаю.

Зося

І я без тебе не можу жити.

(До себе)

Як волос сивіє, чоловік дуріє.

Броніслав

Що, може, не гарний з мене парубок?

Зося

Де ж ні, козак на всі заставки.

(До себе)

На гривню таких ціліська сотня! Чорнобровий, як риже теля.

Броніслав

А вусок що?

Зося

(до себе)

Як у кота!

(До него)

Вусочок, як шнурочок.

Броніслав

А стан мій, може, не стрункий, не гнучкий?

Зося

Отаман, а не хлопець!

(До себе)

Правий, як кочерга, гнучкий, як макогон.

Броніслав

Тут, моя перепілко, дари для тебе.

(Передає їй)

Зося

(бере)

Який ти добрий! Що за гарні коралі, золоті перстені і кульчики!

Броніслав

Все для тебе, моя крале! Приберу тебе, як яку гетьманівну, як яку княгиню, лише пригорни мене до свого серця, обійми мене!

(Простягає до неї руки)

Тут перед тобою у сій лісній святині кленуся, що тебе над життя люблю, що для тебе я всьо зробити готов, що нічого тобі не пожалую, як-єм шляхтич, як-єм мандатор пан Броніслав де Похвальський.

Ява 8

Ті ж. На сцену виходить Петро і Одарка, убрана як мандаторка.

Зося

Ходи, ходи, мій дорогий соколе, нехай тя пригорну до моєї ніжної груді!

(Настрашена)

Крий, мати божа! таж генде наша паніматка, наша пані мандаторка… Тікаймо, милий, я з сорому світа не бачу.

Броніслав

Де? де? Вона! вона!

Зося

А мій Петро з нею! Дивись, як обоє обнімаються. О зрадливий, невірний!

Броніслав

Вона, пані, з мужиком, хлопом!

Зося

Як ти, мій голубчику, з хлопкою!

Броніслав

Зараз я йому і їй в лоб випалю.

(Хоче брати стрільбу)

Зося

Не будь гарячкою, мій голубчику, може вистрілити.

Броніслав

Дивись, псяпара! Навчу святу, замордую.

Зося

Заховаймось, щоб дальшої зради та встиду не бачили, а потім пімстимося. Дурна я була, що-м гидкого Петра любила. Тепер не його, лиш тебе цілим серцем кохаю… Тебе… тебе…

Броніслав

Паво моя пишненька (ховаються), я з невірною розведуся і з тобою поберуся.

Зося

Добре, мій голубчику!

Петро і Одарка виходять ближче.

Петро

Я вас давно щиро полюбив.

Одарка

Ая тебе, мій козаче.

Петро

А любив я вас щиро, но сказати не смів. Велика ріжниця межи паном, а Іваном!

Одарка

Хіба в хлопа не таке серце, як у пана?

Петро

А певне, що не таке: у нас просте, а у панів якесь делікатне, пшеничне.

Одарка

Не вір. Ходи до мого серця!

(Пригортає його, цілуються ).

Петро

Я тебе до смерті любитиму.

Одарка

А мене з тобою хіба могила розлучить.

Броніслав

(виходить з Зосею, кричить)

Пожди, невірна! З мужиком женихатись?

Петро

Крий, мати божа! пан мандатор… Втікаймо!

Одарка

Пропали ми навіки!

Петро

Він нас застрілить!

Броніслав

Заріжу, задушу!

(Бере Одарку за руку і торгає)

Так поступає чесна шлюбна жона? З хлопом любиться і цілується! Пропадай, собако!

Зося

Остав її, мій голубчику!

Одарка

Так поступає мудрий чесний муж? Не ганьба то з мужичкою в лісі сходитись? Красно! Тьфу, сором! Мій муж пан де Похвальський з простою хамкою, з підлим мужицьким кодлом!

Співають:

Броніслав

Така ти чесна?

Одарка

Такий ти чесний?

Броніслав

Хлопа обнімати!

Одарка

Хлопку пригортати!

Броніслав

Ганьбу, сором най світ знає!

Одарка

Хлопку сендзя наш кохає.

Вижену сим кулаком!

(Грозить)

Броніслав

Цілуватись з мужиком!

Одарка

Мужика я полюбила,

Бо з тобою гірко жила.

Ти старий дідуган,

Лучший хлібороб, ніж пан.

Броніслав

Я мужичку покохав,

Бо мужичку сподобав.

Хотя й хлопка не в жупані,

То миліша, як та пані.

Петро

І мужикові, пане де Похвальський,

Не однаковий книш чи марципан.

Пані живиться хлібом вівсяним,

А хліб пшеничний вже їсть Іван.

Зося

Грубий сердак і проста кожушина

Стройній чемері се не рівня,

Я люблю пана, як свою душу,

Знати не хочу вже мужика.

Броніслав

Я не знав, що ти така.

Одарка

Над все люблю мужика.

Мужика я полюбила,

Бо з тобою гірко жила.

Ти старий дідуган,

Лучший хлібороб, як пан.

Петро

Паню, паню сподобав,

Вірно, щиро покохав.

Зося

Мужика я понехала,

Бо вже пана покохала.

Броніслав

Хлопку любити не встид,

Бо хліб пшеничний обрид.

Броніслав

Така ти чесна?

Одарка

Такий ти чесний?

Броніслав

Хлопом хлоп воняє.

Одарка

Де ж то панство знає?

(Показує на Зосю)

Броніслав

Рабом мати го родила.

Одарка

Чи княгиня ту зродила (Показує)

Вижену сим кулаком, і т. д.

Зося

Досить комедій.

(Скидає хлопський стрій)

А що на се, мій голубчик? Хто я, пізнаєш?

Броніслав

Се чортова справа! Таже ти не Одарка, але моя правдива Зося від чола до п’яти.

Зося

(до себе)

Трясеться, як Каїн.

Броніслав

Ні, ні! Таже генде Зося, моя жона, мій церберус! Із одної Зосі аж дві зробилися. Звивайся, пане Похвальський, з одною собі. Тьфу, пек, щезай! Чи мене чорт засліпив?

Зося

Ні, ні, мій голубчику, то не Зося, то правдива Одарка, твоя найдорожча Одарка, на котру ти зуби закусив.

Броніслав

Що, в чіпку не моя Зося?

Зося

Ні, ні, мій соколику.

Одарка

Правду кажуть паніматка.

(Скидає очіпок)

А що, пане мандатор, може, я не правдива мужичка Одарка? А се що, не мій любий Петро, котрий мене тут перед вами пригортав, цілував, обіймав і до серця тулив?

Броніслав

А то ж мене схитрили! Приманили воробця не на зерно, іно на полову. Бодай вам, мосціпане, сто… Не розберу, хоч би сто голов мав!

Зося

Звичайне діло, моя блудна овечко!

(До себе)

Криється, як собака від мух.

(До него)

Щоб ти, мій скарбе дорогий, сю бідну дівчину не обсміяв, з ума не звабив, не дістав колами любові від Петра Дубчакового і Одарки Зазулишиної, не наводив сорому і ганьби на свій дім, то я… я, твоя жона, Зося, жона пана мандатора де Похвальського, а не чорт з ріжками, се все видумала!

Броніслав

(до себе)

Де чортові ума не стає, там бабу посилає.

(До неї)

Зосю, вір мені.

(До себе)

Як ножем ріже, від неї не відхреститись.

(Клякне перед нею)

Зося

Прийдіте, поклонімося.

Броніслав

І припадем… Зосю, глянь на бога, вір мені, що злого я на думці не мав… ти мене знаєш.

Зося

Знаю, добре знаю. Встань, мій голубчику. Знаю, яким ладаном пахне межи нами; ставився львом, а гине мухою.

Броніслав

Зосю, Зосю! на бога кленуся!

Зося

Що вовк шерсть міняє, а натуру ніколи.

Броніслав

Ні, моє серце… Не гнівайся!

(Цілує в руку)

Сей сором мені на цілий вік стане в науку, до смерті лиш тебе буду любити. Зосю, прости, прости!

Зося

Хіба тоді, як покається блудний син… А тепер нас інше діло жде.

Броніслав

Що, моя царице, розкажеш, все, все зроблю, і в воду, і в вогонь скочу.

Зося

(до себе)

Зм’як, як постіл у росолі.

(До всіх)

Одарко! Петре! возьміться за руки і послухайте з уст пана мандатора, що він вашій любві ніякої перепони не ставляє.

Броніслав

Ні, ні, скарай мене, господи, во віки віків амінь. Поберіться діточки, кохайтеся як я з моєю любою Зосею.

(хоче обнімати)

Зося

(тручає)

Щезай!

Петро

Спасибіг, пане сендзьо!

Одарка

Добродію наш милостивий!

Петро

Але без карти, без квита панотець нас не звінчають.

Броніслав

Я зараз би вам написав карту, але тут в лісі ні пера, ні чорнила нема.

Зося

Чорнило! Гаврило! Миколо! Параско!

(Кричить і плеще в долоні)

Ява 9

Виходять всі.

Броніслав

А сі звідки взялися? Мовби з-під землі виринули.

Зося

(до них)

Мій любезний муж і ваш шанований пан мандатор прикликає вас, чесні люди, щоби ви були свідками і сватами сих двох діточок.

Броніслав

Так, так… ваших діточок…

Параска

Моєї Одарки з Петром?

Броніслав

Так, невідмінно так.

Зося

І що пан мандатор дає Одарці сі дорогі коралі і золоті кульчики на шлюбний дарунок.

Гаврило

Панський дар!

Чорнило

По-шляхетськи, – нема що казати.

Гаврило

Що пан, то пан.

Чорнило

Може, і нам щось припаде.

Гаврило

Хіба чарка на весіллю, або, може, і палка.

Броніслав

Від щирого серця дарую; вона порядна дівчина.

Микола

А мій Петро? Що?

Броніслав

Парубок чесний і добрий. Одарка таки против його плеча.

Гаврило

Дівка на ціле село… Такі до сивої коси, бігме, не сидять.

Чорнило

Нема другої понад Одарку.

(До Гаврила)

Хвали, Гаврило, на весіллю буде цідило.

Гаврило

Розумію, пане капраль. Гарна, як в лузі калина.

Чорнило

Хороша, хоч малюй!

Гаврило

Весела, як ластівка.

Чорнило

Щебече, як соловейко в калиновім гаю.

Гаврило

А він соколик, не парубок.

Чорнило

Не орел.

Гаврило

Не журавель.

Чорнило

Ні, ні, він половик, яструб.

(Тручає Гаврила)

Що ще сказати?

Гаврило

Сорока, ворона, каня.

Чорнило

Він куцофоста сорока, каня, качка…

Зося

Мовчіть, підбрехачі! Занюхали чарку і молотять язиком, мов ціпами.

Гаврило

Руге!

Чорнило

Крикну і я: сіленціум! – щоби всі зали, що і я поза лацінську школу ходив.

Зося

Тут перед вами пан сендзя обіцюють при вінчанню Петра з Одаркою бути шлюбним батьком.

Броніслав

Обіцяю, бо і варта.

Гаврило

Він гетьман, а вона краля.

Броніслав

Гаврило! Гаврило, не тич всюди своє рило.

Чорнило

А що, втер носа?

Одарка і Петро

Спасибіг!

Микола

За велику панську честь нехай бог дає з роси і з води.

Параска

За неслиханий пошанівок.

Гаврило

Такий гонор не для нашого брата.

Чорнило

А вже їм і надто.

Зося

Но щоби все у порядку було, тут-таки в лісі пан мандатор підпишуть карту, що дозволяють Петрові з Одаркою звінчатися.

Броніслав

Позволяю, але ні паперу, ні чорнила.

Чорнило

Прошу єгомості, все у мене напоготові.

Гаврило

Ми увесь уряд з собою носимо.

Броніслав

Пане писар, пишіть що всехвальна домінія позволяє звінчатись Петрові з Одаркою.

Чорнило

(кладе папір і пише)

От зараз карта готова.

Гаврило

Дивись, які викрутаси робить.

Чорнило

Комарі кусають.

Гаврило

Поволі, братку, бо і я так потрафлю, як курка лабою.

Чорнило

Мовчи, темний неписьменний бовване. Та же карта готова, подай-но, Гавриле, піску.

Гаврило

(дере глину)

Прошу, пане писар.

Чорнило

Прошу пана єгомості підписати.

Броніслав

(підписує)

Ох! ох!

Гаврило

До таких рук перо, а не до твоїх.

Броніслав

Тут карта, побирайтесь!

Чорнило

Женіться!

Гаврило

Любіться!

Чорнило

Туліться!

Гаврило

Горніться!

Зося

Тепер кінець моїй справі. Відай, не повадило б на заручинах чарочку випити.

Чорнило

Здало би ся, щоб бог благословив.

Гаврило

(до Чорнила)

З наших фляшок слаба надія.

Зося

Ось тут на лавці фляшки з вином, сам сендзя їх на заручини приніс.

Чорнило

Сюди з ними.

Зося

На здоровля заручених!

Броніслав

На здоровля!

Чорнило

Здоров, Петре! Здорова, Одарко!

Гаврило

Віват! многая літа! Таких заручин дай, боже, кождої днини! Не лиш у лісі, но і в болоті, на землі і під землею. Віват, пан мандатор де Похвальський!

Співають:

Чорнило

Гей, Гаврило!

Гаврило

Гей, Чорнило!

Оба

В чарку задзвонімо!

Броніслав

Гей же, Петре!

Зося

І Одарко!

Петро і Одарка

Пісню загудімо!

Броніслав

Заручини нині в лісі.

Чорнило і Гаврило

Де живуть чорти і біси!

Завіса падає.

Примітки

Подається за виданням: Воробкевич С. Твори. – Ужгород: Карпати, 1986 р., с. 527 – 538.