«Клонить вітер всі тополі…»

Сидір Воробкевич

Клонить вітер всі тополі,

Аж удвоє гнуться;

Рада би я веселитись –

Густо сльози ллються.

Грає циган коломийки,

Втішно всі гуляють, –

Моє серце жаль і туга

Мучать, роздирають.

Лиш я стою сиротою,

Мов пущена в воду:

Не вернувся мій соколик

Рік цілий з походу.

В чужиноньці він загинув…

Тяжко до розпуки,

Гірко серцю дізнавати

Жалощів і муки.

Всі щасливі, всі гуляють,

В мене серце рветься,

А сльоза змарнілим личком

У дві річки ллється.

Не клони тополі, вітре!

Цигане, стань грати,

Бо з розпуки доведеться

Зараз умирати.

Примітки

На ці слова С. Воробкевич склав і музику, створивши пісню.

Подається за виданням: Воробкевич С. Твори. – Ужгород: Карпати, 1986 р., с. 70.