Дослідження печери «Капличка»
поблизу с. Зозулинці

Добрянський В., Площанський П.

Завдяки тому, що на території Середнього Подністров’я виражені прояви карстуючих форм рельєфу місцевостей – то вони сприяли утворенню великої чисельності печер, які сформовані в гіпсах, вапняках, пісковиках та травертинах. Ці печери є важливими об’єктами досліджень фахівців як природничих наук (геологів, палеонтологів тощо), так гуманітарних – це історики та археологи, оскільки вони здавна використовувалися людиною. Тому й нашою метою та завданням була поставлена ціль, аби дослідити та обстежити невідому досі печеру «Капличка», яка знаходиться неподалік с. Зозулинці Заліщицького р-ну Тернопільської обл.

Отже, печера «Капличка» розташована на лівому схилі р. Дністер за 5,5 км від с. Городок (знаходиться в гирлі впадіння р. Серет у Дністер) та 0,8 км південно-східніше с. Зозулинці. До неї можна потрапити таким чином: із с. Городок, проїхавши міст через Серет, повернути дорогою вправо, яка веде на верх схилу до с. Виноградне (колишнє Костільники). Там, де дорога із Виноградного повертає на Зозулинці, через 2,5 км за яром знаходиться фігура янгола та хрест. Звідси польовою дорогою необхідно звернути вправо вниз до схилу Дністра, біля якого прокладені бетонні сходи до печери «Капличка».

За спелеорайонуванням, печера «Капличка» знаходиться в VIБ-3 Подільсько-Буковинської карстової області Придністровського Лівобережного карстового району та Зозулинській карстовій ділянці. Вона охоплює схили та яри лівого берега р. Дністер, від гирла р.Серет до с. Синьків. Печера закладена в товщі альбських вапняків біложовтого кольору, яка сформувалася під час поглиблення долини Дністра. Вона горизонтальна, має горизонтальну та вертикальну тріщинуватість. За генезисом, печера ерозійно-гравітаційна, в якій на стінах проходить ерозія породи. В плані лінзоподібна, її галерея – у вигляді грота із нависаючою стелею, яка йде на підйом. Всередині печери витікає джерело. Загальна довжина печери «Капличка» становить 16 м, її висота – 3,5 м, об’єм – 68 куб.м. Координати місцезнаходження: 48°35′49,94″ пн.ш., 25°53′11,14″ сх.д. Знаходиться печера в уроч. «Над гнилою». Тобто назва мікротопоніму виникла за характеристикою і особливістю довколишнього ландшафту. Це вказує на те, що платоподібний виступ, який розташований біля печери, раніше був заболочений джерелом, яке витікає із грота.

Над печерою, на орному полі пологого схилу, знаходиться археологічна пам’ятка Зозулинці III. Це є підплитове поховання давньоруського часу XII-XIII ст. (охоронний № 1320), його в 1981 р. обстежив Ю.М.Малєєв.

Дослідження печери «Капличка» засвідчили, що в центральній її частині (біля витоку джерела), в скельній породі на висоті 1,20 – 1,30 м викута велика ніша для ікон. Вона має довжину 85-90 см та висоту близько 1 м. Далі через 80 см на схід від цієї ніші розміщена друга. Її довжина – 73 см, висота – 90 см. Ще через 80 см знаходиться третя, довжиною 50 см та висотою 60 см. За 15 см справа від неї, на висоті 1,35 м викута ніша довжиною 20 та висотою 35 см, а лівіше, на висоті 1,20 м розміщена ніша, що має 35 см завдовжки і 55 см заввишки. За 4 м на схід від джерела в скелі викута шоста ніша, яка має довжину 35 см та висоту 25 см.

В 5 м праворуч від джерела (західна частина печери), на висоті 1,20 м викутий католицький хрест шириною 3 см, його висота 27 см, а довжина горизонтального рамена близько 10 см. Зі сторони входу із заходу, над долівкою входу до гроту знаходиться масивна ніша довжиною 1.10 м та висотою 1.40 м. Вона заглиблена в скельну породу на глибину 50-50 см внизу та 40 см зверху. Нижня частина цієї ніші має своєрідну двохступінчасту підставку довжиною 80м та висотою 50 см. Її нижня частина має довжину 50 см та поглиблена на 57-60 см. Верхня частина має довжину 38-40 та висоту 17-20 см. У верхньому правому куті ніші вибитий нерозбірливий напис із датою 1889. Через 1 м на захід від неї знаходиться інша ніша, яка сильно зруйнована. Приблизні її розміри становлять близько 30 см довжини та 30-35 см висоти.

Таким чином, у печері «Капличка» знаходяться вісім ніш зі східного боку, та дві – із західного. Велика ніша із двохступінчастою підставкою в західній стороні може інтерпретуватися як вівтар, який використовувався під час богослужінь перед тим, коли велося будівництво каплички.

Відсутність будь-яких писемних свідчень про печеру у старій літературі пояснюється тією обставиною, що вона в культових цілях почала використовуватися не дуже давно. Розповіді жителів с. Зозулинці вказують, що в кінці XIX ст. пастушки побачили на цьому місці «сіяніє світла», в якому з’явився образ Божої Матері. Тоді освятили це місце. Насправді те «сіяння» було звичайним фізичним явищем оптики – заломлення світла в яскраву сонячну погоду. Також цьому ефекту посприяла заболочена місцевість, на якій випаровувалася волога. Підтвердження початку використання печери «Капличка» вказує дата «1889», яка вибита в правому куті тимчасового вівтаря в західній половині грота. Таким чином, печера «Капличка» не має жодного відношення ні до культових місць давньоруського Василева, ні до печерних пам’яток культу святого Онуфрія. Вона лише пам’ятка природи та історії місцевого значення.

Опубліковано: Добрянський В., Площанський П. Дослідження печери «Капличка» поблизу с. Зозулинці. – «Археологія Буковини: здобутки та перспективи», Чернівці, 2018 р., с. 40 – 42.