Невідомі печери Чортківщини

Добрянський В.

Дуже прикро, але Чортківщина ще залишається terra incognita (земля невідома), яку вивчатиме не одне покоління дослідників. На сьогодні наш край ще дуже мало вивчений та слабо досліджений, хоча, без сумніву, тут знаходиться чимало унікальних природних та історичних об’єктів і пам’яток. Вони мають чимале наукове й пізнавальне значення – частина з них можуть бути цікавими й цінними в туристичній сфері діяльності. Зокрема до важливих природних об’єктів (окремі з них мають історичне й археологічне значення) відносяться печери. Ці природні пустоти, за винятком печер Млинки (в Заліссі) та Угринської, залишаються невідомими, багато з них не виявлені, а більшість – не достатньо досліджена.

Один із унікальних природних об’єктів, що досліджувалися автором статті під час археологічних розвідок навколишньої території Чорткова – це відслоненя пісковиків, що знаходяться неподалік мікрорайону Бердо. Вони розміщені на верхньому схилі правого берега р. Серет, який сформований з аргілітів та алевролітів чортківського горизонту нижнього девону, котрий був четвертим геологічним періодом палеозойської ери (існував у період 419-407 мільйонів років тому).

Над цією формацією знаходиться смуга скель, сформованих у твердих світло-сірих пісковиках неогенового часу (від 23 до 2,3 мільйона років тому), який є другим періодом кайнозойської ери. Ці скелі розляглися на верхньому схилі каньйоноподібної долини річки Серет, що протягнулися близько 200 м й мають висоту 15-20 м. Тобто – це є відслонення пісковиків у вигляді скель-останців, розломів та окремих брил, а частина – сповзла вниз по схилу. На процес їхнього формування вплинули тектонічні рухи земної поверхні у неогеновий час. Ці скелі мають дивовижну й неповторну красу з химерними витворами, якими можна годинами милуватися й зачаровуватися неперевершеними фантастичними творіннями, що здатна сотворити тільки її величність природа. Під час обстежень мною виявлено й досліджено сім нових печер.

Печера Бердо 1. Вона названа автором статті від її місцезнаходження поблизу населеного пункту. Її довжина – 12 метрів, об’єм – 10 куб. м. Загальна ширина проходів у печері – 0,9, а висота – 1 метр. Вхід до печери розміщений за 5 метрів до верху стінки, що перекривається грунтовим покриттям глибиною близько метра. Вхідна частина печери Бердо 1 розміщена над схилом, крутизна якого має 35°. Над нею знаходиться грот під уламками породи, ширина 5, висота 2,5 метра. Печера відноситься до класу карстово-ерозійних та гравітаційних. Стіни та стеля мають вертикальну і горизонтальну тріщинуватість. Дно у печері (наповнювачі) складають відклади глинистого грунту, який перемішаний з уламками дрібнота середньо каліброваного пісковику, сюди потрапляє опале листя та гілля дерев. Стеля та стіни печери ступінчасті. У печері відсутній зв’язок із поверхневими водами, тому вона має сухі стіни та відсутній капіж (просочення підземних вод або конденсація водяної пари на поверхні породи). Лише в зимову пору простежується скупчення льоду та снігу при її вході.

Екологічний стан у печері відмінний. Її доступність та підхід для відвідувачів легкий, але існує небезпека падіння з висоти, якщо не дотримуватися правил техніки безпеки. У перспективі печера Бердо 1 має геологічні, палеонтологічні та археологічні напрямки досліджень.

За 13 метрів на південний схід від попередньої розміщена печера Бердо 2. Вона має довжину 4,3 метра та об’єм 7 куб. м. Вхід розміщений за 7 метрів до верху стінки. Середня ширина проходу печери та блоку порожнини – 1-1,5, а висота – 3 метри.

Печера розміщена над крутим схилом із кутом падіння 35°. Дно встелене відкладами глини та уламками пісковику.

Печера у формі трикутної тріщини з підйомом у сторону масиву схилу, а стеля і стіни мають ступінчасту форму. Біля її входу розміщене вікно, а в кінці проходу знаходиться завал. Вхід має трикутну форму висотою 1 метр.

Колись вона входила у склад древньої водоносної системи. Стіни в печері сухі. Тільки взимку можливе скупчення льоду та снігу в привхідній частині. Порожнина має відмінний екологічний стан та доступна й легка для відвідування. Але тут може чатувати небезпека: загроза зникнення внаслідок обвалу стін та падіння з висоти.

Печера Грот Титана знаходиться в 26 метрах на південний захід від Бердо 2. Вона була названа через свою масивну і велику площу та об’єм. Її загальна довжина сягає 29 метрів, а об’єм – 44 м куб.

Середня ширина проходу – 1,3, а висота – 4,2 м. Сформована в тріщині у товщі пісковиків висотою близько 10 метрів, яку перекриває грунтове перекриття. Печера має вертикальну і горизонтальну тріщинуватість.

Печера має форму трапеції, її стіни та стеля гладкі. Відклади заповнені глинистим грунтом і окремими фрагментами пісковиків. Стеля і дно похилі. Одна з похилих тріщин має підйом у верх, на якому знаходиться вікно. В кінці, через просідання блоку, печера розширена. Перед входом азимут падіння по схилу становить 35°.

Раніше вона входила у склад древньої водоносної системи. Зараз у неї сухі стіни й відсутня текуча вода та капіж, не має зв’язку із поверхневими водами. Лише сніг та волога можуть накопичуватися взимку, або під час відлиги чи дощу виключно при її вході.

Екологічний стан порожнини відмінний; до неї легкий та зручний доступ, але (через значну крутизну схилу) існує небезпека падіння із висоти.

Далі, за 10 метрів на північний схід від Грота Титана, розміщені дві печери – це Таємнича 1 та Таємнича 2. Вони названі так тому, що їхній вузький та малопомітний вхід наче замаскований від людини. Щоб його віднайти, потрібно прикласти певні зусилля для пошуку.

Отже, печера Таємнича 1 має загальну довжину 14 метрів та об’єм 0,7 м куб. Середня ширина проходів – 0,8, висота – 1,1 та ширина блоку порожнини – 5 метрів.

У неї два вікна у тупиках, а кінець ходу завалений камінням. Вхід до печери висотою 0,6 метра, який розташований під горизонтальним навісом шириною 2,5 та висотою 1,9 метра. Дно встелене відкладами глини та дрібними уламками каменю-пісковику; стеля ступінчаста, дно зі стелею похилі вбік схилу, який має азимут падіння 35°. У плані порожнина хрестоподібна, має вузькі і низькі проходи в тріщинах породи.

Стіни печери сухі, відсутня текуча вода та капіж, а волога та сніг може накопичуватися виключно у її вхідній частині.

У 5-ти метрах на південний схід розташована печера Таємнича 2. Печера має загальну довжину ходів 10 метрів й об’єм 7 м куб. Середня ширина проходів сягає 1,3, а висота – 0,7 метра. Загальна довжина блоку порожнини становить 6, а ширина – 3,5 метра.

Порожнина закладена у товщі твердих пісковиків, які обвалилися на краю стінки. Вхід знаходиться за 8 метрів до верху вертикальної стіни.

У печері горизонтальна й вертикальна тріщинуватість. Власне, вона закладена в тріщинах між сколами скель. Має вікна трикутної форми (розміром 0,5 x 0,5 м) у тупиках. Вхід у вигляді трапеції завширшки 1, висотою зліва 1,2 та справа 1 метр. У печері стеля та стіни гладкі, стеля і дно рівні. В плані вона у вигляді п’ятикутника. Мала відношення до древньої водоносної системи, але тепер її зв’язок із поверхневими водами повністю відсутній. У неї сухі стіни, не помічений капіж та текуча вода. Сніг і волога може затримуватися на короткий термін у привхідній частині.

Під час обстеження печер Таємнича 1 та Таємнича 2 були знайдені палеонтологічні знахідки – це окремі кістки дрібних ссавців (стегнові, гомілкові, зуби, ребра, тазові та інші). Тому в плані подальших обстежень із палеонтології та археології вони можуть бути цінні та перспективні як важливі наукові об’єкти.

У 62 метрах на південний схід від печери Таємнича 2 знаходиться інша – це Вороняче Гніздо. Вона названа так тому, що під час її обстеження у ніші, яка розміщена на триметровій висоті, знаходилося старе покинуте вороняче гніздо.

Загальна довжина сягає 26 метрів, об’єм – 52 м куб. Середня ширина проходів становить 1,4, а висота – 2,3 метра. Її вхід розміщений за 8 метрів до верху стінки та над схилом із азимутом падіння 35°. Печера двоповерхова, у якої з-під навісу знаходяться тріщини, що переходять вверх на висоту 3-х метрів у хід другого ярусу. Вертикальна тріщинуватість входить вглиб масиву у тріщини відколу. У печері стеля та стіни гладкі, а стеля і дно рівні – в плані вона розгалужена.

Перед входом знаходиться широкий та високий грот. На першому ярусі печери знаходяться вузькі тріщини, на верхньому – вони дуже широкі, але низькі.

Печера відносилася до древньої водоносної системи, яка вже не має зв’язку із поверхневими водами.

Далі, через 5 метрів на південний схід розміщена печера Вовчий Перехід. Назва цього мікротопоніму носить давню назву: раніше із села Росохач уздовж каньйоноподібної долини річки Серет, стежками навпростець проходив скорочений шлях, аби зручніше й швидше дістатися до Чорткова. Тому, аби надалі зберігся цей забутий топонім, обстежуючи печеру Вовчий Перехід, автор статті так і залишив давню назву за порожниною.

Її довжина становить 5 метрів.

Печера утворилася в широкій тріщині підпору, яка зверху перекрита масивними блоками уламків скелі. Її вхід має вигляд трапеції шириною 1,5 та висотою зліва 1,5 – справа 2 метри. Середня ширина проходу має 1,5 та висота 2 метри.

Печера відноситься до класу карстово-ерозійних та гравітаційних. Має горизонтальну й вертикальну тріщинуватість, яка направлена вглиб масиву. Також має тріщини на відколах. Дно встелене відкладами глини, яка змішана із дрібними й великими фракціями пісковику. Стеля і стіни гладкі, а стеля і дно рівне. Галерея печери має один прямий перехід із підйомом. У давнину вона відносилася до древньої водоносної системи, однак тепер повністю відсутній зв’язок із поверхневими водами.

На сьогодні автор статті разом із науковцями Природного національного парку «Дністровський каньйон» печери із Бердівської стінки занесли в науковий архів вказаної установи та Всеукраїнський кадастровий спелеологічний реєстр.

Наразі автор статті разом зі своїми колегами – геологом, завідувачем кафедри географії та методики її навчання, професором Тернопільського національного педагогічного університету Мирославом Сивим та заступником начальника управління екології та природних ресурсів облдержадміністрації Ігорем П’ятківським мають намір проводити детальне обстеження та складати наукове обгрунтування й геолого-природний опис цих скель, які ввійдуть у реєстр пам’яток природи Заповідного фонду України.

Опубліковано: Добрянський В. Невідомі печери Чортківщини. – Голос народу, 2019 р., № 33 (16 серпня), с. 5.