Перстень XVI-XVIII ст. із Золотого Потоку поблизу Бучача
Гринюка Б., Добрянський В.
Доволі часто під час проведення археологічних досліджень на старожитностях ранньомодерного часу знаходяться перстені зі щитком, на яких вигравірувано сюжети із різною семантикою. Тематика зображень різна: релігійні мотиви, світські сюжети, окремі геральдичні символи, рослинні орнаменти тощо. Зазвичай виготовлені вони зі сплавів кольорових металів (міді, цинку, латуні, бронзи, білону), рідше – зі срібла чи золота. На відміну від аналогічних ювелірних виробів, походження котрих сягає ще давньоруського часу, про ці знахідки досі не має окремих публікацій.
Фото 1. Перстень зі щитком ранньомодерного часу з смт Золотий Потік біля Бучача.
Такі перстені знаходять місцеві жителі на присадибних ділянках або під час індивідуального будівництва власних осель. Частіше такими знахідками маневрують «чорні копачі», тому вони і потрапляють до рук скарбошукачів. Попри надбання сучасних металодетекторних пристроїв, негативним залишається факт недосконалої правової бази, через котру ці «чорні копачі» грабують археологічні пам’ятки, а унікальні старожитності перепродують. Тепер ці «раритети» локалізуються у приватних вітчизняних та закордонних колекціонерів. На жаль, немає жодних відомостей про місце виявлення та знаходження таких артефактів, тож для науки вони гіпотетично втрачені. Саме тому існує термінова необхідність посилення контролю та заходів покарання за пограбування національної історико-культурної спадщини.
Прикладом таких артефактів є перстень, випадково виявлений в смт Золотий Потік Золотопотоцької ОТГ Бучацького р-ну Тернопільської обл., поблизу замку, збудованого на початку XVII ст. Його першознахідником вважають місцевого історика Іван Дутчака (1991 р.н.), який виявив перстень на городі і зберігає його у власній колекції.
Перстень виготовлений з латуні. Він складається із кільця, що в задній частині має невелике округле потовщення, а спереду – округлий і плоский, із ледь опуклою поверхнею, щиток, на якому нанесено орнамент. Для виготовлення цього предмету були здійснені такі технологічні процеси: а) лиття за восковою моделлю; б) шліфування поверхні; г) нанесення штихелем орнаменту на поверхні щитка.
На лицевій стороні щитка, вздовж обводу, штихелем вигравірувано круг, у середині котрого непропорційно і без симетрії недбало нанесений малюнок. Ймовірно, причиною такої техніки гравіювання стало те, що майстер-ювелір не мав досвіду виготовляти вироби такої специфіки. Обставини, які могли спонукати до виготовленя перстеня – це мала платоспроможність замовника виробу. Яскраве свідчення тому – товсті і неохайні лінії, котрі яскраво впадають в око. Семантика ж центрального сюжету залишається малозрозумілою.
Центральним мотивом, який зображено на щитку – це підковоподібний предмет із ледь заокругленими на верху лініями, який зміщений вниз, у ліву частину щитка. З обох сторін і внизу, до підковоподібного предмета (що нагадує ліру), з’єднуються округлі лінії.
Зверху, у лівій частині заокругленого предмета ліроподібної форми нанесено горизонтальну лінію. Справа, за межами малюнка – дві насічки, які з’єднуються між собою й нагадують латинську літеру V.
Із верхнього правого кінця V-подібної насічки звисає вниз інша, горизонтальна. Нанесено насічки з тією метою, щоб предмет ліроподібної форми був симетрично зображений на щитку персня.
Можна помилково вважати, що майстер-ювелір зобразив ліроподібний предмет. Насправді, це картуш герба. В центрі його поля відображений підковоподібний предмет, всередині якого поміщена вертикальна лінія. Це також геральдичний символ, але значення його невідоме. Однією із версій семантичного наповнення – півмісяць із зображеним всередині хрестом. Оскільки у полі картуша мало вистачало місця, тоді вертикальну планку ювелір не відобразив.
Більш правдоподібно, що це інший мотив – тут зображений півмісяць, всередині якого знаходиться стріла. У верхній частині картуша схематично штихелем відображена корона. Таким чином, потрібно зібрати у музейних фондах значну кількість аналогічних перстнів, які виготовлені у добу Раннього Модерну, щоб здійснювати відповідні висновки про семантику, поширення, хронологію та технологію виготовлення таких виробів. Сподіваємося, що це стане темою майбутніх нових відкритів історико-археологічної галузі.
Опубліковано: Гринюка Б., Добрянський В. Перстень XVI-XVIII ст. із Золотого Потоку поблизу Бучача. – «Археологія Буковини: здобутки та перспективи: Тези доповідей ІV міжнародного наукового семінару», Чернівці, 2020 р., с. 43 – 46.