Доказ… аксіоми

І.Терещенко, секретар парткому Трипільської ДРЕС. Обухівський район

Трибуна секретаря парторганізації

Перебудова, прискорення… Ці слова впевнено увійшли до нашого лексикону. Але, на жаль, іноді їх вимовляють настільки легко і просто, що гублять за цією легкістю глибину змісту. А між тим перебудова – справа складна. Переконуюся в цьому на власному досвіді.

Трипільська ДРЕС – одне з провідних підприємств енергетики республіки. Наш колектив неодноразово виходив переможцем у Всесоюзному змаганні, має славні традиції, добре знає свої можливості. І партійна організація ДРЕС ніколи не пасла задніх. Нині в 23 партійних групах, 15 цехових організаціях на обліку стоять 365 комуністів. Проте сила наша не лише в кількості членів партії, сила – в їх активності, у вмінні переплавляти енергію задумів в енергію конкретних справ. Тим більше, що в нинішній ситуації, викликаній аварією на Чорнобильській АЕС, до трипільських енергетиків пред’являють підвищені вимоги.

Перебудова, особливо партійної роботи, тема занадто широка. Тому я хочу зупинитися на двох основних моментах.

Робота секретаря партійної організації ведеться всюди: і в кабінеті, і в цехах, і на будівельних майданчиках, і навіть в коридорі. Партійний керівник повинен завжди бути серед людей. Це аксіома. Але то в математиці аксіома не вимагає доказів. В житті все складніше.

Не знаю, як мої колеги, а я зберігаю записники та ділові щоденники минулих років. Роблю це не з сентиментальних мотивів, а для можливого порівняльного аналізу. Архів за п’ять років секретарства зібрався чималий. Гортаю діловий щоденник минулого року. 3 липня, наприклад, я провів на 4 нарадах і засіданнях понад шість годин, відповів на два термінові запити з райкому партії, зустрівся з членами комісії міністерства, побував у райкомі, де одержав ще одне завдання (читай – папірець), і на партійних зборах в цеху.

Тепер дані цього року. 3 липня, як і заплановано, зустрівся безпосередньо в цехах з двома секретарями парторганізацій, півтори години провів на двох засіданнях, присвячених підсумкам виконання піврічного плану і роботі раціоналізаторів. Мав змогу детально попрацювати над доповіддю. ККД робочого дня був явно вищим за минулорічний.

Не можу сказати, що раніше ми погано працювали. Ні, ми не шкодували ні сил, ні часу. Але дуже багато і того й іншого забирала і в мене, і в членів парткому робота з паперами. Ми крутилися, як «білки в колесі», не виходячи з кабінету, «сидячи» на телефоні. Довідки, інформації, протоколи, акти перевірок… Все терміново. Бували дні, коли і до цеху не встигав зайти, з комуністами поговорити.

Нині кількість папірців різко зменшилася. Райком не вимагає щодня довідок про стан, якість, кількість… За місяць жодної інформації не надіслали до обкому партії. Телефон замінює тонни паперів, підвищується оперативність вирішення питань. Скажу так: нам, секретарям партійних організацій, стали більше довіряти і менше перевіряти. А ми від цього гірше працювати не стали.

Працівники райкому партії частіше бувають у низових ланках. І якщо раніше, чекаючи інструктора, я гортав товстенні теки: чи не загубився десь якийсь папірець, то нині вони не стільки ревізують нашу роботу, шукаючи факти для довідок і доповідей, скільки виконують організаторські функції.

Нарада, збори, планерка… Кому з секретарів не відомі слова, що характеризують захід: відбувся на високому рівні, недоліки викриті, розроблено план по їх усуненню, колектив завіряє… Ці слова відскакували від тих, хто їх слухав, як горох, і рука їх виводила на папері практично машинально. Нині збори на загальних фразах не проведеш. Потрібні не заклики до підвищення, поліпшення, поглиблення, а конкретний розрахунок, конкретна пропозиція, за виконання яких беруться комуністи, розуміючи, що роблять це не заради «галочки» у звіті.

Надовго, я гадаю, комуністи ДРЕС запам’ятають партійні збори, на порядку денному яких стояло питання: «Завдання партійної організації у зв’язку з аварією на Чорнобильській АЕС», їм передували збори в партгрупах, цехових організаціях, велика підготовча робота. Не можна було не радіти, дивлячись, як помітно зросли рівень вимогливості, конструктивність пропозицій, глибина аналізу. Бажання допомогти товаришам в біді, взяти на себе подвійне навантаження – ось фактори, які характеризували всю атмосферу цих зборів.

Комуніст І.Д.Ханенко, майстер по ремонту обладнання, від імені членів бригади доповів зборам про конкретні заходи, що дозволять раніше строків відремонтувати кранівне господарство і вагоноперекидачі. Забігаючи наперед, скажу, що слова свого бригада дотримала, хоча зробити це було нелегко.

Різко виступав на зборах начальник котельної дільниці В.Г.Велитченко. З цифрами і фактами в руках він піддав гострій критиці роботу спеціалістів управління «Південенерготеплоізоляція». До цього колективу на підприємстві і раніше були серйозні претензії у зв’язку із постійною затримкою ремонтних робіт. Але з цим мирилися і партком, і адміністрація, бо ділянка роботи дуже складна. За цією «традиційною» складністю ми вже не бачили конкретних шляхів подолання труднощів. Велитченко їх побачив. Довелося червоніти начальнику дільниці В.І.Межинській, проте цифри і факти – річ уперта. Належні висновки після зборів ізоляційники зробили. При ремонті четвертого енергоблока, який, до речі, було завершено на 3 дні раніше строку, нарікань на них було значно менше.

На цих зборах ми взяли підвищені соціалістичні зобов’язання, враховуючи складну обстановку в енергетиці, пов’язану з аварією на ЧАЕС, виробити за рахунок використання власних ресурсів понад план 57 мільйонів кіловат-годин електроенергії. А за умови збільшення поставки палива – 600 мільйонів, і в цих цифрах сконцентровані всі ділові, конкретні, технічно обгрунтовані пропозиції наших комуністів. Такою була їхня відповідь на заклик внести свій вклад у ліквідацію наслідків аварії.

Мені не потрібно передивлятися протокол зборів, добре пам’ятаю всі гострі, небайдужі виступи, всі конкретні пропозиції. Жодна не залишилася поза увагою парткому. Їх виконання, ліквідація відмічених комуністами недоліків постійно контролюється. І якщо раніше в нашому лексиконі переважало слово – зробимо, то нині все частіше ми говоримо – зроблено або робиться. Люди на місцях відчувають цю різницю. Не треба пояснювати, наскільки позитивно впливає це на підвищення авторитету партійної оргаінізації.

На жаль, я не можу сказати, що всі члени партії виявилися готовими до розв’язання завдань підвищеної складності, які ставить перед нами сьогоднішній день. Неприємні розмови відбулися в парткомі з комуністами О.О.Лантратом, І.М.Радкевичем, С.Мазуром. Перелік прізвищ не продовжую, бо інші «співрозмовники» зробили необхідні висновки. А тема бесід була дещо одноманітна – інертність, зниження вимог до себе, безініціативність. Ці товариші виявилися непідготовленими до самостійності. Кому не вистачає досвіду, кому – волі, кому – енергійності…

Але практика показала, що деякі виробничники зрозуміли саме поняття «самостійність» дещо однозначно, забуваючи про колегіальність, думку спеціалістів. На партійних зборах в цеху теплових підземних комунікацій майстер І.Т.Бойко піддав гострій критиці стиль роботи начальника цеху М.В.Ждановича, який бере на себе вирішення всіх питань, хоча деякі прорахунки показують, що йому це не під силу. Результат такого стилю керівництва – неритмічність водопостачання залишається серйозною виробничою проблемою.

Це питання ми розглядали і на парткомі, де було відзначено, що нам необхідна самостійність, яка йде на користь справі, а не навпаки. Якщо найближчим часом М.В.Жданович не зробить належних висновків, партком буде ставити питання про його відповідність посаді.

Чесно скажу, що років два тому наше рішення було б, мабуть, ліберальнішим. Переконуюся в цьому, передивляючись старі протоколи партзборів, засідань парткому. З позицій, визначених 27 з’їздом КПРС, видно, де я особисто не виявив наполегливості у вирішенні питання, де м’яко поставився до порушників дисципліни, де за щоденними клопотами важливу справу пустив на самоплив… Тут сподівався на совість людини, тут просто побоявся конфлікту… Висновки з цих уроків я роблю серйозні.

Адже новизна завдань, поставлених партійним з’їздом, червневим (1986 р.) Пленумом ЦК КПРС, вимагає високої міри відповідальності кожного, особливо партійного керівника. Без усвідомлення цього ми не маємо права говорити про перебудову, яка перевіряє на міцність нашу готовність до виконання рішень партії, на силу – наші переконання.

Київська правда, 1986 р., 30.07, № 177 (18659).