Шість ударних тижнів
І.Гай
Бригади «Київрембуду» достроково завершують забудову сільського мікрорайону в Бородянському районі, де житимуть переселенці з зони Чорнобильської АЕС
Наприкінці другої декади червня підрозділи «Київрембуду», як і працівники десятків інших будівельних організацій Києва, всіх областей республіки, одержали важливі завдання, що входить до програми ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, – спорудити для переселенців нові будинки з садибами. Конкретно ж вони повинні були побудувати біля села Небрат Бородянського району 30 садиб, звівши котеджі з трьома житловими кімнатами й кухнею, сараї з сіносховищами, льохи та інше.
Ударно працювала в Небраті передова комплексна бригада, очолювана П.І.Бойком. На знімку вгорі ліворуч – бригадир разом з робітником В.А.Клименком приймають цеглу, щоб завершити мурування останнього сарая
Уже до 20 червня були сформовані основні бригади, члени яких самі зголосились допомогти переселенцям. Усі розуміли: строки для виконання цього завдання дуже стислі: потрібно, щоб люди справили новосілля до настання перших осінніх холодів.
– Значить, принаймні, у вересні треба закінчувати роботи, – сказав тоді на перших, неофіційних зборах, що проходили просто на полі, де мали розпочатись роботи, передовий бригадир І.І.Дзявун. – Але, гадаю, треба зробити це ще швидше. До вересня. Може, навіть визначимо такий рубіж – 25 серпня. Як думаєте, хлопці? Переселенці на нас надіються. Та й у Києві нам ще треба буде добре попрацювати: там же стільки об’єктів наших рук чекають.
Товариші підтримали свого бригадира. І одночасно до такої ж думки – побудувати садиби достроково – прийшли й робітники інших бригад. Вирішено було: працювати по дві зміни щодня, без вихідних.
Але ж одного робітничого завзяття мало – потрібні бригадам різні будматеріали, інструменти, машини, механізми. Необхідне й гаряче харчування в літніх їдальнях, і обладнане містечко для відпочинку…
Надовго запам'ятаються напружені дзвінкі трудові будні на Бородянщині молодим малярам Ірині Розуменко й Ларисі Шоломицькій
Це добре розуміли в «Київрембуді». Тому відразу ж було створено штаб ударного будівництва, який очолив головний інженер управління В.М.Христопов. Провідними організаторами будівництва стали начальник управління В.А.Поляченко, його заступники, керуючі обома трестами, начальники цілого ряду рембудуправлінь, директори підприємств, секретарі парторганізацій, голови профкомів, активісти…
На експериментальному комбінаті виробничих підприємств і заводі залізобетонних конструкцій керівники разом з активом зуміли знайти додаткові резерви, щоб різко збільшити випуск брусів, дощок, дерев’яних конструкцій, і особливо – бетонних блоків для фундаментів. Біля Небрата обладнали польову їдальню, побутове містечко, де з’явилась дошка показників, щогла з вимпелом, який піднімали на честь переможців змагання. І ставили один за одним трудові рекорди бригади Г.І.Кирющенка, В.М.Тертишника, І.І.Дзявуна, А.В.Демченка, С.І.Ковтуна…
Мікрорайон у с.Небрат
Практично від початку будівництва не минуло й шести тижнів. А скільки вже зроблено! В шістнадцяти будинках вже й малярі завершили роботу. Ще в шести будиночках роботи закінчаться не сьогодні, так завтра. А ще в десятку садиб мулярі завершують кладку стін, а теслярі прибивають останні дошки і дають повні фронти роботи для опоряджувальників.
Отже, 16, 6 і 10. А завдання було – тридцять…
– Але в ході забудови воно збільшилось. Нам довелось допомагати іншим забудовникам, які не так вправно працюють. Та це не біда – ми й збільшене завдання виконаємо достроково. Думаємо, в першій декаді серпня вже передамо новоселам тридцять другу садибу, забудовану нашими бригадами.
Так говорять члени штабу будівництва. І все більше бригад закінчують роботи, збираються в Київ, де їх теж чекають важливі об’єкти, на яких ремонтники-будівельники намагаються працювати так само завзято й старанно, як і в зоні сільських новосіль.
Фото В.Керекеша
Прапор комунізму, 1986 р., 5.08, № 183 (2579).