Вікнами до сонця: репортаж
Т.Федоренко
На цій зеленій, затишній вулиці Боярки суботнього ранку було багатолюдно. І, здається, в урочистій шерензі виструнчилися і берези, завмерла і тополина алея. Цей мальовничий куточок вулиці, до крайніх будинків якого підходять тарасівські сади, приймає новоселів. Тут за півтора місяця споруджено чотири садиби для тих, хто жив і працював у Прип’яті. Будували їх співробітники районного відділу внутрішніх справ з допомогою будівельників управління № 3. Після роботи, у вихідні, змінювали свою міліцейську форму на комбінезон будівельника співробітники відділу позавідомчої охорони П.О.Конончук і М.О.Терещенко, інспектор ДАІ капітан міліції І.С.Телецький, сержанти Л.Г.Панчук, В.С.Гуменюк, яким допомагали позаштатні співробітники райдержінспекції М.М.Терещенко і М.Ф.Козятник. На будівельному майданчику працювали старший оперуповноважений В.М.Марценюк, оперуповноважені В.М.Божко, І.К.Рощин, М.І.Кравченко. Про службу пожежної охорони району хочеться сказати окремо. Її співробітники також звели свій будинок. Керував роботою старший інспектор відділу пожежної охорони І.В.Купрієнко, якому допомагали лейтенант І.Н.Семенюк, старший лейтенант В.В.Шпортко, пожежні П.І.Савенок, І.С.Духлій, П.М.Коляда.
Саме працівники цього відділу запропонували перейменувати вулицю Вітянську, де житимуть новосели, на вулицю імені лейтенанта Кибенка, котрий безстрашно вступив у поєдинок з вогнем на Чорнобильській АЕС. Цю пропозицію підтримали працівники всіх служб райвідділу міліції, жителі Боярки. Адже є ще один незримий, але відчутний зв’язок, який єднає нас з іменем героя. Саме у відділі пожежної охорони нашого району працював батько лейтенанта Кибенка – майор М.К.Кибенок.
…Лине урочиста музика. Ще по-літньому яскраве і високе сонце осяває букети в дитячих руках, обличчя присутніх. Мітинг відкриває підполковник міліції начальник райвідділу внутрішніх справ району В.Д.Шкуратенко.
– На вулицю імені лейтенанта Кибенка будуть завжди приходити люди. У їхній пам’яті – вдячність. Адже це він, Віктор, і такі ж хлопці, як він, ціною свого життя приборкали вогонь, – говорить В.Д.Шкуратенко.
Голова виконкому Боярської міської Ради народних депутатів Є.Й.Карпеко оголосив рішення про присвоєння вулиці імені лейтенанта Кибенка.
Вулиця імені лейтенанта Кибенка у Боярці.
Нелегко розповідати про свого сина майору Кибенку…
– Підростав, як і всі діти, – говорить він. – Захоплювався спортом, не раз бував у мене на службі. Ще не минуло і вісімнадцяти, як пішов працювати пожежником. Потім закінчив училище. У Прип’яті був призначений начальником караулу пожежної частини… Коли стихія розпростерла свої вогненні крила, Віктор був на посту, і не залишив його…
Секретар комсомольської організації частини, кандидат у майстри спорту з пожежно-прикладних видів спорту, спадкоємець батьківської професії, він вчинив так, як велів йому обов’язок і совість.
Діти вручають батькові, матері і дружині Віктора Кибенка квіти. До них звертається молодший лейтенант міліції Г.Ф.Селивон:
– Ми будем гідні подвигу вашого сина.
Звучить триразове «Клянемося», яке проголошує стрій міліціонерів.
– Ми будемо пам’ятати безстрашних вогнеборців і серед них молодого лейтенанта Кибенка. – говорить депутат Боярської міської Ради народних депутатів водій АТП-31044 М.І.Миколенко. – Люди, що живуть на вулиці Кибенка, будуть боротися за звання «Вулиця високої культури і зразкового громадського порядку».
Лине у чисте небо пісня – заклик до мнру. Біля нових будинків різнобарвно квітнуть айстри і чорнобривці. Переступають поріг нової оселі люди. В.Ф.Андрієнко з дружиною і дітьми Оленкою і Андрієм переїхали сюди з Прип’яті. Зайшли в просторий дім – світлиця повна сонця і яблуневого аромату.
– Уже можна сказати зі свого саду, – посміхаючись, показує господар на яблука в Оленчиних руках. – Радгоспні садівники вирішили нас порадувати несподіваним подарунком – відгородили від свого саду по кілька яблунь для наших садиб. А де дерево росте, там і людині веселіше…
Сім'я Кибенків у колі піонерів Боярки і працівників райвідділу міліції.
Колеги для колег споруджували ці будинки, друзі для друзів. Бо в нас людина людині – друг у біді, і в радості. І ця єдність і одностайність торжествує на цій вулиці, куди йдуть люди з усього міста.
Шлях до комунізму, 1986 р., 2.09, № 104 (6683).