Довідково

Пивовар А. В., Ковтун М. В.

Витяг складено на основі реєстрів приходів та формулярних відомостей за 1811 рік, який найбільш повно представлений серед відповідних документів фонду Херсонської духовної консисторії у розрізі всіх духовних правлінь, що діяли на території Херсонської губернії (див. додаток на арк. 229).

Формулярні відомості цього періоду, запроваджені ще синодальним указом від 20 січня 1769 року про іменні списки всіх осіб духовного чину православного сповідання, досить часто називалися просто відомостями про духовенство, про священно- і церковнослужителів тощо. Крім найбільш актуальної інформації про посаду (сан), ім’я та прізвище священиків, інших церковнослужителів та їх дітей чоловічої статі відомості в обов’язковому порядку мали містити оцінку стану церковної будівлі та її облаштування (зазначалася в лівому верхньому куті розвороту аркуша встановленого зразка) і надавати відповідь на цілий ряд інших питань, що характеризували церковний причт, церкву та її прихожан. У найбільш типових формулюваннях, які нами залучені з відомостей одного з приходів Єлисаветградського духовного правління, такі питання були наступними:

Позиції 1-6 стосувалися виключно персональних даних про священно- і церковнослужителів та їхніх дітей чоловічої статі, позиції 14-15 – їх матеріального забезпечення, позиції 7-12 – характеристики дотримання основних атрибутів церковного життя, позиції 13, 16 і 18 – оцінки складу прихожан, позиція 17 мала окреслювати територіальне розташування приходу.

Як правило, відповіді на поставлені питання не відрізнялися особливим різноманіттям і у більшості випадків формулювалися за зразком, який складався у духовному правлінні а то й благочинним священиком, що досить чітко простежується за вищенаведеними витягами. Крім характеристики церкви, що приведена у першому абзаці витягів по кожному з діючих приходів, у другому абзаці в обов’язковому порядку відображені відомості про склад прихожан (позиція 18) та у залежності від наявної інформації – відомості про розкольників (позиція 16, якщо такі згадуються), про територіальні межі приходу (позиція 17, якщо такі межі окреслені складом належних поселень), а також про представників церковної громади (староста або ктитор), відповідальних за зберігання та використання церковних грошей (позиція 11).

Відомості, що містять кількісні характеристики приходських дворів та чисельності прихожан (позиція 13) подані у структурованому вигляді окремо від переважно текстової інформації. При цьому необхідно зазначити, що для означення кількості дворів як правило приводилися розрахункові дані, виходячи з 4-х осіб чоловічої статі на один двір, які використовувалися у механізмі стягнення з приходських священиків деяких грошових платежів. Саме цим пояснюється наявність серед таких даних дробових чисел, що у переважній більшості округлювалися. Крім розрахункової кількості дворів, зустрічаються також відомості про їх фактичну наявність, які залучалися із сповідальних розписів. Причому, в деяких випадках приведені як фактичні, так і розрахункові дані про кількість дворів, що зумовлює їх певну суперечливість. Серед цифрових відомостей про склад прихожан, залучених з позиції 18, зустрічається також інформація про осіб чоловічої статі, але за відсутності чіткої конкретизації подібних даних, вони можуть бути використані скоріше як співвідносні величини.

Крім того, враховуючи тогочасну гостроту земельного питання, серед цифрових даних наведені також відомості щодо розміру підцерковної землі у приходах, де така земля була виділена, хоча і не завжди відмежована (позиція 14). Розмір землі в десятинах показано сумарно, без виділення окремо орних і сінокісних угідь, як це зустрічається у деяких відомостях.

Формулярні відомості приходів більшості духовних правлінь представлені за структурою діючих благочинь [9]. Щодо Херсонського духовного правління – їх розміщення у складі відповідної справи здійснено за принципом типології поселень. Згідно з посвідчувальними підписами благочинних священиків, станом на 1811 рік у складі Херсонського духовного правління діяли чотири благочинних округи. Зокрема, за послідовністю розміщення та номерами приходів, згаданих у відомостях, до першої частини благочиння (благочинний протоієрей Іоан Глобачов) входили приходи за №№ 4-5, 21-23, 33-42; до другої частини (благочинний ієрей Омелян Друзякін) – приходи за №№ 10-11, 27-32, 47-54; до третьої частини (благочинний протоієрей Степан Заушкевич) – приходи за №№ 6-8, 12-20, 24-26, 43-46; до четвертої , Забузької частини (благочинний ієрей Федір Філіпович) – приходи за №№ 9, 55-65.

Дещо складніша ситуація з повнотою представлення приходів, згаданих у внутрішніх описах справ з формулярними відомостями за 1811 рік, окремі з яких були вилучені при передачі документів до новоутвореної Кишинівської єпархії (Забузькі приходи Ольвіопільського і Херсонського повітів), виявилися втраченими або частково пошкодженими, що зумовило потребу у відтворенні інформації за рахунок залучення аналогічних відомостей сусідніх років.

Зокрема, за даними 1811 року у повному складі представлені лише витяги з формулярних відомостей приходів Тираспільського і Єлисаветградського духовних правлінь (ДАОО, ф. 37, оп. 2а, спр. 82 і 84) та тогочасного Одеського благочиння (там же, оп. 2а, спр. 83).

Навіть при наявності двох примірників відомостей Ольвіопільського духовного правління за 1811 рік (ДАОО, ф. 37, оп. 4, спр. 20 і 21) після офіційних вилучень та втрати частини документів для відтворення інформації про всю сукупність його приходів відсутні відомості про церкву і прихожан передмістя Голти ми змушені були залучити з відповідних документів за 1812 рік (там же, оп. 2а, спр.86).

Аналогічним чином за відомостями 1812 року (там же, оп. 2а, спр. 87) приведена також інформація щодо двох перших та останнього з приходів Олександрійського духовного правління (Соборна Миколаївська церква міста Олександрії, Покровська міста Крилова і Преображенська села Ухівки), які у матеріалах відповідної справи за 1811 рік (там же, оп. 4, спр. 19) не збереглися. Крім того, за цими відомостями відтворені початкові фрагменти записів про церкви цілого ряду інших приходів, які із-за значних пошкоджень відповідних частин справи виявилися вже непридатними для прочитання.

За відсутності навіть згадок про формулярні відомості Херсонського духовного правління за 1812 рік, інформація щодо його Забузьких приходів (крім Миколаївської церкви села Березівки), вилучених із наявної справи з відомостями 1811 року (там же, оп. 2а, спр. 85) відтворена за відповідними документами 1810 року (там же, оп. 2а, спр. 80). При цьому відомості щодо новоутвореного у 1811 році приходу у селі Нечаянному ми змушені були залучити вже з документів за 1813 рік (там же, оп. 2а, спр. 81).

Чи не найбільш складним виявилося завдання представлення інформації про єдиновірські церкви, тогочасні відомості щодо яких збереглися лише в частині приходів, що з 1813 року перейшли у відання Кишинівської єпархії. Зокрема, за 1811 рік, такі відомості збереглися у складі відповідної справи Одеського благочиння (там же, оп. 2а, спр. 83). Стосовно єдиновірських приходів, які залишилися у складі Катеринославської єпархії, найбільш ранні з таких відомостей нами віднайдені лише серед документів початку та середини 20-х років, коли з переходом їх частини у підпорядкування благочинних округів Новоросійського військового поселення фактично відпала потреба і в існуванні відокремленого благочиння єдиновірських церков. Не виключено, що за давністю більш ранні формулярні відомості цього благочиння взагалі не передавалися до Одеси, як це мало місце стосовно досить значного масиву інших документів, територіально пов’язаних з новоутвореною Херсонською єпархією, але за наявними описами так і залишилися в архіві Катеринославської духовної консисторії (ДАДО, ф. 1684, оп. 2, спр. 172-177). Для виходу із цієї ситуації ми зупинилися на варіанті залучення відомостей про двори і прихожан єдиновірських церков Катеринославської єпархії за найбільш ранніми даними їх сповідальних розписів 1817 року (ДАОО, ф. 37, оп. 1а, спр. 190). Щодо інформації безпосередньо про церкви (крім Великознам’янської єдиновірської церкви), такі відомості залучені вже з наявних документів середини 20-х та, частково, – 30-х років (там же, оп. 2а, спр. 175, 176, 180; оп. 4, спр. 79).

З метою розмежування джерел інформації у приведених відомостях про церкви, що діяли на території повітів Херсонської губернії станом на 1811 рік, всі витяги, залучені або частково відтворені за документами інших років, передано курсивом. Всього з 364 діючих церков, інформація щодо яких представлена у витягах з документів, з відомостей інших років залучені дані в цілому лише стосовно 18 приходів, або не більше 5 відсотків їх загальної кількості, що можна вважати досить високим показником цілісності основного масиву наявних формулярних відомостей за 1811 рік.

На кінець періоду (1812 рік) у межах повітів Херсонської губернії розпочали функціонувати ще 4 новоутворених приходи (в селах Казанське і Олексіївка Єлисаветградського повіту та в Білоусівці і Новокрасному Ольвіопільського повіту), відповідні формулярні відомості яких збереглися лише стосовно двох останніх. Крім того, серед наявних документів попередніх років відклалися відомості стосовно деяких інших церков, у тому числі ліквідованих, метричні записи яких частково представлені у матеріалах фонду Херсонської духовної консисторії 1780-1812 років. Окремі з таких відомостей, вибірково залучені з документів різних років, нами приведені у додатку.

Примітки

9. Цікаво, зокрема, що приходи 4-го благочиння Тираспільського духовного правління були розподілені між двома благочинними священиками. Тобто, по-суті тут діяло не 4 а 5 благочинних округів. Досить вірогідно, що подібна ситуація була зумовлена наявністю певних обмежень на їх створення. Але не виключена також і їх певна територіальна спорідненість, оскільки в подальших документах для означення цього благочиння використовується вже здвоєна нумерація (спочатку воно згадується як четверта і п’ята частина благочиння, згодом, після перенумерації благочинь у складі Кишинівської єпархії, це була його єдина друга і третя частина).