1. Події

Олександр Кучерук

Німецьке військове командування групи військ, які за домовленостями Берестейського миру перебували на території УНР, не знаходило спільної мови з Центральною Радою та урядом. На думку німецького командування, Центральна Рада не володіла ситуацією і не була здатна забезпечити виконання тих пунктів Берестейського мирного договору, що стосувалися постачання продовольства з України до Німеччини.

Підготовка до гетьманського перевороту велася перед цим вже тривалий час, звісно, що у порозумінні з німецьким військовим командуванням та з німецькою розвідкою. В цей час у Києві перебував офіцер розвідки Ф. Канарис (майбутній шеф Абверу), як вважає М. Ковалевський,

«його роля за кулісами німецької політики була досить значна. Він був властивим конспіратором квітневого перевороту» [172].

За інформацією М. Ковалевського:

«На думку Ф.Канариса, треба було змінити національно-патріотичний режим на Україні й утворити уряд, що, не покидаючи української декорації, був би свідомим своєї ролі в цей переходовий час. Ця ініціатива адмірала Канаріса була підхоплена генералом Гренером і, після довгих залаштункових нарад, керівні німецькі кола зупинилися на особі Павла Скоропадського» [173].

29 квітня в Києві у приміщенні цирку на вулиці Городецького, 7 об 11 годині розпочався підготовлений громадсько-політичною організацією «Союз земельних власників» та іншими організаціями хліборобський конгрес. У ньому взяли участь 6432 представники від 8 українських губерній, загальне число учасників доходило до 8 тис. Головував на конгресі представник Київщини М. Воронович (невдовзі міністр гетьманського уряду), порядок денний включав як загальнополітичні питання, так і суто «хліборобські». Під час проведення конгресу до залу «несподівано» увійшов П. Скоропадський, якого конгрес обрав гетьманом всієї України. Одночасно було проголошено створення Української Держави. Хоча змовники планували захопити владу 30 квітня, П. Скоропадський вирішив, «що не варто відкладати на завтра те, що можна зробити сьогодні» [174], і віддав «наказ всім загонам, не чекаючи ночі, як то було вирішено раніше, негайно приступити до виконання своїх завдань» [175].

Гетьманці не без спротиву відтіснили республіканські війська і захопили найголовніші державні установи. Українська Народна Республіка перестала існувати, Центральну Раду та Раду Народних Міністрів УНР розпущено.

Будинок цирку не зберігся, нині на його місці кінотеатр «Україна».

Примітки

172. Ковалевський М. При джерелах боротьби: Спомини, враження, рефлексії. – Інсбрук, 1960. – С. 475.

173. Там само. – С. 476

174. Скоропадський П. Спогади. Кінець 1917 – грудень 1919. – К., Філадельфія, 1995. – С.154.

175. Там само. – С.155.