Байронічні мотиви у романі Емілі Бронте «Грозовий перевал»

Зіньчук Ігор

Творчість видатної англійської письменниці Емілі Бронте завдяки поетичній пристрасності, волелюбним ідеям, могутньому протестові проти будь-якої тиранії, відіграла значну роль у формуванні світогляду багатьох поетів-романтиків. Вона мала певний вплив на розвиток англійської та світової літератури.

«Становлення реалізму Емілі Бронте відбувається через долання романтизму, який найбільше асоціюється з байронізмом, але це долання не було безглуздим запереченням, навпаки, ми стикаємося з творчим освоєнням художніх досягнень Байрона».

Необхідно зазначити, що спільним для світосприйняття Байрона та Емілі Бронте було пристрасне бажання змінити дійсність. Їх романтизм був прагненням кращого майбутнього, відновлення справедливості. Романтична одухотвореність, лірична поетичність, культ пристрасті, як стихійного прояву природи людини, трагічне світосприйняття увійшли в свідомість Емілі Бронте через творчість Джорджа Гордона Байрона. Проте, письменниця засуджує романтичний індивідуалізм героїв Байрона, долає романтичний суб’єктивізм і переходить до новаторського створення об’єктивної розповіді, що змальовує життя Англії середньовікторіанського періоду.

Світ романтичних пригод (викрадення, пізнавання, поява привидів, ефектні розповідні мотиви та драматичні сцени, тобто особлива поетична дійсність романтичної поезії), безперечно, впливає на письменницю.

Важливо відзначити, що для Емілі Бронте, так само як і Байрону, було близьким заперечення устоїв сучасної їм англійської дійсності, інтерес до вирішення так званих «вічних проблем» – сенс життя людини, сутність щастя і добра, вирішення трагічного конфлікту між особистістю і суспільством. Навіть вибір сюжету «Грозового Перевалу», його основна тема є дуже близькими до творчості Байрона. Романтична винятковість долі, зовнішності, характеру Хіткліфа близькі до героїв «східних поем». Думка про відповідальність суспільства за долю людини, «тема можливостей, які не відбулися, не використаних сил, таланту, що не реалізувався повною мірою» є співвідносними із сприйняттям і трактуванням цих тем у творчості Байрона. Образ свободи Емілі Бронте, як і Байрон, змальовує символічно у вигляді бурхливої нестримної стихії: шквал вітру, який крутить кучугури снігу, сили бурхливої стихії наче поєднують небо і землю в одному вирі. Природа – втілення свободи, що протиставляється соціальному та моральному гнобленню, приниженню людини у суспільстві.

Байрон оспівував незламну волю та сильні пристрасті своїх трагічно самотніх бунтівників, наділених надлюдськими рисами, їх вміння жорстоко мститись і ненавидіти, їх цілковиту зневагу до перешкод, які чинили закони суспільства і моральності.

Відзначимо, що традицію появи привидів, яка є характерною для поезії та прози кінця XVIII століття можна простежити в поемах Байрона, наприклад в «Гяурі» (привид Лейли у передсмертному видінні героя), в «Облозі Коринфа» (привид Франчески). Ця традиція відобразилася в романі «Грозовий Перевал». Привид Кетрін стукає у вікно кімнати маєтку Грозовий Перевал, де залишається переночувати Локвуд. Він бачить бліде обличчя, притиснуте до шибки знадвору і маленьку скривавлену руку, просунуту крізь розбите скло. Проте, Емілі Бронте послаблює надприродній характер мотиву: привид виникає в затуманеній уяві Хіткліфа і Локвуда, і в кінці роману про нього йде мова у поетичній легенді.

Слід зазначити, що внутрішній світ Байронічних героїв, так як і героїв Бронте, певною мірою, визначається коханням до єдиної героїні. Для того, щоб простежити застосування цього прийому, цікаво детальніше розглянути епізоди прощання Медори з Конрадом та Хіткліфа з Кетрін. З жахом Конрад вслухається в звук відплиття кораблів, з невимовним жалем дивиться Конрад на свою кохану, не наважуючись подивитися їй у вічі.

Відомо, що у творах Байрона, герой перебуває в центрі уваги, все підвладне його діям. Автор «східних поем», як правило, звертає мало уваги на духовний світ своїх героїнь, він цікавить його лише з точки зору душевних переживань головної дійової особи, тому образ героїні стилізований – це добра, чиста, прекрасна, жіночна натура, яка, наче, відтінює похмуру велич і таємничість бунтівника. Романтична символіка, своєрідна міфологізація реальних життєвих конфліктів, сприяють розкриттю реалістичного задуму неперевершеного роману Е. Бронте «Грозовий Перевал». «Наступний зв'язок з романтичними традиціями проявляється тут, не лише в апофеозі всеохоплюючої пристрасті Кетрін і Хіткліфа, а й у зображенні суспільної трагедії Хіткліфа».

Думка про відповідальність суспільства за долю людини, яка відчувається у романі бере початок від гуманізму Байрона, але трактування образу Хіткліфа вже не має, так би мовити, одностороннього розвитку лише пристрасті чи одного почуття. Цей образ виписаний значно глибше, тобто, йдеться про соціальну зумовленість вчинків, дій, і обставин, під впливом яких формувався світогляд персонажа. Помста Хіткліфа набуває іншої якості.

Це – помста за приниження і відкинуте кохання. Герой стає жертвою тогочасного суспільства, де панують брехня, зрада, продажність.

Джордж Гордон Байрон, як і Емілі Бронте оспівував незламну волю та сильні пристрасті своїх трагічно самотніх бунтівників, наділених надлюдськими рисами, їх вміння жорстоко мститись і ненавидіти, їх цілковиту зневагу до перешкод, які чинили закони суспільства і моральності. «Засоби художнього розкриття характеру героя повністю належать до поетики романтизму. Це пристрасна лірична сповідь -монолог персонажа, сповнена пропусків і невизначеності, це багатозначні, але загадкові натяки автора»

На мою думку, головна проблема «східних поем» Байрона – надзвичайно споріднена з головною проблемою роману «Грозовий Перевал», тому що обидва автори висвітлюють проблему особистості у її непримиренному конфлікті із суспільством. Романтичний герой «східних поем», певною мірою, подібний до образу Хіткліфа, він – індивідуаліст, виняткова, охоплена сильними пристрастями особистість, яка не може змиритися з образою та несправедливістю. Герой прямує шляхом боротьби і помсти. Сенс життя цього вигнанця полягає у боротьбі проти деспотизму та коханні до прекрасної, доброї, щирої, відданої жінки. Цей герой – активної, діяльної вдачі, але діє він лише заради своїх власних інтересів. Захоплюючись величчю своїх персонажів, Байрон, водночас, починає іронічно ставитися до егоїстичного характеру своїх героїв. Критику індивідуалізму можна простежити, наприклад, в поемі «Облога Коринфу» в образі зрадника свого народу Альпа, якому автор протиставляє образ патріота Мінотті.

Незважаючи на те, що Емілі Бронте наслідує Байрона у створенні самотнього, трагічного образу бунтівника, в романі «Грозовий Перевал» немає художнього єдиновладдя героя у розвитку основної сюжетної схеми. Інші духовні світи самостійних персонажів мають свою власну долю. Героїня також відіграє активну роль в розвитку сюжетної дії. Кетрін притаманний дух вільнодумства і незалежності. Разом з Хіткліфом вона бунтує проти тиранії Хіндлі. Звідси випливає тема спорідненості душ цих персонажів.

За відтворенням об’єктивної дійсності та своїм стилем роман «Грозовий Перевал» – книга великого обурення, сильна через своє непримиренне заперечення устоїв суспільства, яка поєднує в своїй основі реалістичні та романтичні тенденції.

13.07. 2010

Використані джерела

А. А. Елистратова «Байрон» АН СССР, М., 1956.