До земляків

Вирський Д.С.

Книга, що хіба дивом, зваживши на її скромний наклад, потрапила до Ваших рук являє собою передусім науковий проект здійснений за виняткової підтримки Інституту історії України Національної академії наук України. Відтак покликаний він задовольнити саме академічний інтерес до обраного предмету. Смаки професіоналів не завжди збігаються із тим, що до вподоби масовому читачеві і нефахівцю можуть здатися зайвими, наприклад, розлогі «Вчені нотатки», які передують трьом фактографічним розділам. У Вашій волі пропустити їх, повіривши мені на слово, що фахівцю-експерту вони таки стануть у нагоді. Тим же для кого незвичною виявиться певна лексика та термінологія лишатиметься хіба наслідувати Сократа, який по ознайомленню з творами Геракліта сказав щось на кшталт «те, що я зрозумів – чудово, сподіваюсь і незрозуміла решта не гірша».

Виховання молодого покоління також не становить для цієї книги Мету – отак-то із пафосно-великої літери. Відтак не поспішайте сунути її до рук підневільного школярика, з глибокодумним видом додаючи щось на кшталт – «Ну це ж твоя Батьківщина, синок!». Адже представлений у книзі життєвий досвід перших кременчужан практично цілком невідомий будь-кому (від мера до саломіра) з кременчужан нинішніх. Існує реальна небезпека, що в свою чергу дитячі вуста спитають: «Якщо – то батьківщина, то чом тобі, батьку, та спадщина без потреби?».

Насправді, книга ця, виключаючи власне фахівців, найбільше може запропонувати тому, хто бажає пізнати – що то є кременчуцька тожсамість, як воно бути кременчужанином не лише за просторовою локалізацією (наразі так модно говорити про «територіальну громаду»), але і за часовим виміром, який передбачає щось знане як спільне «майбутнє» і таке саме спільне «минуле». І тоді «земляками» кременчуцькому читачу стануть не лише «живі» сусіди, але і за Т.Шевченком «і мертві, і живі, і не народжені».

Опубліковано : Вирський Д.С. Українне місто: Кременчук від заснування до 1764 р. – К. : 2004 р., с. 7.