Юзеф Кшивіцький – автор волинських матеріялів визначної пам’ятки польської краєзнавчої літератури
«Słownik Geograficzny Królewstwa Polskiego i innych krajów słowiańskich»

Микола Манько

«Słownik Geograficzny Królewstwa Polskiego i innych krajów słowiańskich» (томи 1 – 15, Варшава, 1880 – 1904 рр.) – визначна пам’ятка польської краєзнавчої літератури, її вершинне досягнення минулого століття [Див. Olszewicz W. «Słownik Geograficzny Królewstwa Polskiego» i jego twórcy // Studia i materiały z dziejów nauki polskiej. – Seria C. – Zeszyt 10. – Warszawa, 1965. – S. 43-102.], що й сьогодні слугує дослідникам у багатьох галузях. Створена з ініціятиви редактора варшавського популярного географічного тижневика «Wędrowiec» («Мандрівник») маґістра фізико-математичних наук Філіпа Сулімєрського [Сулімєрський Філіп (13.01.1843, Сєрадзь – 7.01.1885, Варшава) – випускник Головної школи у Варшаві, маґістр фізико-математичних наук, з грудня 1867 по квітень 1883 р. редактор провідного польського краєзнавчо-географічного часопису «Wędrowiec» («Мандрівник»), заснованого 1863 р. Див. Olszewicz W. «Słownik Geograficzny Królewstwa Polskiego» i jego twórcy . – S. 44-46.], редаґована ним спільно з маґістром історичних наук Броніславом Хлєбовським [Хлєбовський Броніслав (10.11.1846, Варшава – 28.03.1918, Варшава) – випускник Головної школи у Варшаві, маґістр філологічно-історичних наук, відомий історик літератури і літературний критик, краєзнавець, співзасновник і голова Варшавського наукового товариства, автор 4 частини обсягу «Słownika» (біля 4.000 сторінок). Див. Olszewicz W. «Słownik Geograficzny Królewstwa Polskiego» i jego twórcy. – S. 47-57.], кандидатом дипломатичних наук Владиславом Валєвським [Валєвський Владислав (1818 – 15.04.1890) – випускник Дерптського (Тартуського) університету, кандидат дипломатичних (суспільних) наук, великий землевласник під Кутно, відомий меценат польської науки і культури. Пожертвував на видання «Słownika» біля 13 тисяч рублів. Див.: Olszewicz W. «Słownik Geograficzny Królewstwa Polskiego» i jego twórcy. – S. 57-58.] (головним меценатом видання), багатотомна колективна праця є невичерпною скарбницею цінних відомостей у галузі як фізичної, економічної та історичної географії, топоніміки, демографії, історії, так і національних, мовних, релігійних, станово-юридичних та економічних стосунків свого часу.

Розроблена Ф. Сулімєрським програма видання мала на меті охопити всі землі, що в минулому входили до складу Речі Посполитої, а згодом опинилися під владою трьох імперій, хоча, на вимогу царської цензури, довелося прийняти назву словника, що не зовсім відповідала його змістові.

Зрозуміло, що історичній Волині, як і іншим землям Правобережної України (Поділлю, Київщині), належало визначне місце на сторінках багатотомної праці. Волинські матеріяли «Słownika» – наслідок плідної праці групи дослідників, що представляли як польську громадськість Волині, так і варшавські наукові кола.

Серед авторитетів польської культури, що першими підтримали видання, були Юзеф Крашевський [Юзеф Ігнаци Крашевський (1812 – 1887), плідні десятиріччя літературно-наукової і громадської діяльности якого пов’язаної з Волинню, писав Ф. Сулімєрському: «Дуже ощасливлений, що ця велика праця вже вийшла у світ… бракувало нам її». Див.: Olszewicz W. «Słownik Geograficzny Królewstwa Polskiego» i jego twórcy. – S. 65.] і Мар’ян Дубецький [Дубецький Мар’ян (26.08.1838, Заслав – 29.10.1926, Краків) – уродженець Волині, польський історик і публіцист, закінчив історико-філологічний факультет Київського університету. Повстанець 1863 р., засланий у Сибір. Після заслання жив на Катеринославщині і в Одесі (1874 – 1883). Автор монографій з історії Польщі і України доби феодалізму. Видавець краєзнавчих досліджень Едварда Руліковського. Див.: Olszewicz W. «Słownik Geograficzny Królewstwa Polskiego» i jego twórcy. – S. 62, 70.], блискучий історичний нарис «Волинь» написав визначний польський вчений Олександер Яблоновський [Яблоновський Олександер (19.04.1829 – 22.08.1913) – відомий польський історик-україніст, археограф, етнограф. Видавець історичних джерел з історії України, автор географічно-історичного атласу. Автор ряду узагальнюючих статтей «Słownika» про окремі реґіони та країни, в т. ч. про Запоріжжя. Див.: Olszewicz W. «Słownik Geograficzny Królewstwa Polskiego» i jego twórcy. – S. 70.]. Співробітниками краєзнавчої енциклопедії стали Тадеуш Стецький (Житомир), Юзеф Дунін-Карвіцький (Мізоч), Людвік Рокоссовський (с. Юрковщизна Новоград-Волинського повіту), Зиґмунт Ружицький (Остріг), Леон Романовський (Славута), кс. Шиманський (Чуднів), Болеслав Каменський, кс. Мечислав Осташевський, Клаудіуш Пшеджимірський та ін. Ряд волинських статтей належать варшав’янам Міколаю Сарнецькому, Ігнаци Радлінському, а також ініціяторові і головному редактору «Słownika» Філіпу Сулімєрському, який водночас редаґував матеріяли, що стосувалися тих колишніх володінь Речі Посполитої, які знаходилися в Російській імперії за межами Королівства Польського, в т. ч. Волині [Słownik Geograficzny Królewstwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. – T.13. – S. 915-931.].

Після смерти Ф. Сулімєрського, що встиг підготувати і опублікувати тільки п’ять томів «Słownika» і частину шостого тому (до літери М), видання очолив Б. Хлєбовський, який доручив редаґування згаданих вище матеріялів Юзефу Кшивіцькому (1838 – після 1908 р.), родом варшав’янину, який у 1858 – 1861 рр. навчався в Московському університеті, а згодом перевівся до Головної школи у Варшаві. Наукові інтереси його полягали насамперед у галузі слов’янознавства, зокрема, підготовлена ним маґістерська дисертація присвячувалася полабським слов’янам. Він цікавився також питаннями наукової бібліографії, був ретельним учнем Кароля Естерйхера, залишив спогади про лекції і дослідження свого вчителя в бібліографічній галузі, неоціненній для всіх співробітників енциклопедій і словників. Оскільки полякам був закритий педагогічний шлях у вищі й середні школи Царства Польського з їх російською мовою викладання, довгі роки Ю. Кшивіцький обіймав скромну посаду у правлінні Варшавсько-Віденської залізниці, за рахунок чого й жив; водночас співробітничав у відомій 12-томній Енциклопедії Орґельбрандта, що стало для нього фаховою підготовкою до праці у «Słowniku». Для цього видання, куди його залучив колеґа по Головній школі Б. Хлєбовський, Ю. Кшивіцьким був виконаний величезний обсяг роботи, перш за все редакційної, але не менше й авторської. Ним написані чисельні статті, присвячені европейським губерніям Російської імперії. Польські історики науки відзначають, що самостійним вченим він не був, але відзначався великим науковим сумлінням, умінням користуватися чисельними джерелами – як урядовими, так і отриманими від кореспондентів на місцях [Olszewicz W. «Słownik Geograficzny Królewstwa Polskiego» i jego twórcy . – S. 71.].

Особливо ретельно і плідно під час випуску «Słownika» Ю. Кшивіцький працював у галузі волинезнавства. Крім загального редаґування волинських матеріялів у десяти останніх томах видання, ним написана велика стаття «Волинська губернія» [Słownik Geograficzny… – T.14. – S. 931-935.], яка насамперед відзначається докладною характеристикою господарського життя краю. Юзефу Кшивіцькому належить більшість статтей, присвячених повітовим містам і повітам Волині. Це Володимир-Волинський [Там само. – S.169-175.], Овруч [Там само. – T. 7. – S. 772-781.], Рівне [Там само. – T. 9. – S. 818-823.], Заслав [Там само. – T. 14. – S. 443-448.], Старокостянтинів [Там само. – T. 11. – S. 257-259.], а ще Житомир [Там само. – T. 14. – S. 901-913.] (за матеріялами, надісланими київським краєзнавцем Едвардом Руліковським) і Остріг [Там само. – T. 7. – S. 682-690.] (за матеріялами, надісланими місцевим краєзнавцем Зиґмунтом Ружицьким), й усі однойменні повіти.

Серед інших відомих населених пунктів краю Ю. Кшивіцьким написано для «Słownika» про Володимирець [Там само. – T. 13. – S. 716.], Славуту [Там само. – T. 10. – S. 793-794.], Шепетівку [Там само. – T. 11. – S. 898-899.], Млинів [Там само. – T. 6. – S. 547.], Миропіль [Там само. – S. 496 – 497.], Сарни [Там само. – T. 10. – S. 325.], Олевськ [Там само. – T. 7. – S. 480-481.], Острожець [Там само. – S. 731.], Остропіль [Там само. – S. 694.], Межиріч [Там само. – T. 6. – S. 378-379.], Радзівілів [Там само. – T. 9. – S. 476.], а також про річки Случ [Там само. – T. 10. – S. 847-848.] і Стир [Там само. – T. 11. – S. 516-517.].

Ім’я Юзефа Кшивіцького, як і інших згаданих тут видавців, редакторів, авторів і кореспондентів «Słownika», належить до історії волинезнавства, адже у значній мірі на підставі їхньої праці формувалося уявлення про Волинь серед громадськости одного з найбільших слов’янських народів, чи не найбільше пов’язаного історичною долею з цією українською землею. Водночас «Słownik» – це видатний внесок польських науковців у вивчення і популяризацію історії та географії нашого краю. Томи цієї краєзнавчої енциклопедії були настільними книгами волинських дослідників-краєзнавців кінця ХІХ – поч. ХХ століття, в т. ч. Миколи Теодоровича. У свою чергу, матеріяли Ю. Кшивіцького, опубліковані у варшавському виданні, адресують зацікавлених читачів до публікацій Аполонія Сендульського, Василя Пєроговського, Луки Рафальського, Миколи Теодоровича у «Волынских епархиальных ведомостях» та «Волынских губернских ведомостях» [Там само. – T. 9. – S. 822; t. 14. – S. 174, 911 та ін.].

Тому заслуговує на увагу популяризація цього видання, вивчення біографій і творчої спадщини його співробітників, публікації в українському перекладі окремих статтей із нього [Нарис про Житомир з чотирнадцятого тому видання «Słownika», підготовлений Юзефом Кшивіцьким з використанням матеріялів київського краєзнавця Едварда Руліковського, був перекладений і опублікований житомирськими краєзнавцями.]. Організаційний і творчий досвід наших польських попередників належало б широко використати при підготовці та виданні нової редакції «Історії міст і сіл України» [Див., наприклад: Костриця М. Історія міст і сіл Житомирщини: досвід створення і проблеми перевидання // Історія міст і сіл Великої Волині. Науковий зб. «Велика Волинь»: праці Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослідників Волині. – Т.25. – Ч.1 / Голов. Ред. М. Ю. Костриця. – Житомир, 2002. – С. 12.].