Оборонна система палацoвого комплексу князів Санґушків у місті Заславі.
Північно-західний бастіон

Олексій Збруцький

Науковці, які згадують у своїх працях садибу кн. Санґушків у м. Заславі, знають, що її попередником був замок князів Заславських, документація та зображення якого досі не відомі. Й хоча декілька найбільш авторитетних джерел відносять існування цього замку до XVI ст. [Aftanazy Roman. Materiały do dziejów rezydencji. – Warszawa, 1988. – T. 5 a. − S. 647-653.], або XV ст. [Вечерський В. В. Втрачені об’єкти архітектурної спадщини України. – К., 2002. − С. 374-376.], чи навіть XIII ст. (!) [Архив института «Укрпроектреставрация». Памятник архитектуры (охр. № 758/1) Усадьба. Дворец. XVIII в. г. Изяслав. – К., Укрпроектреставрация, 1989 г. – С. 10.], на практиці, прийнято зосереджуватися лише на 1624 році, коли князь Олександер Заславський побудував тут бастіонні укріплення. Незважаючи на всі перебудови самого комплексу, залишки оборонної системи зберігалися до початку XX ст.

Окрім бастіонів, згадуються також існуючі на 1787 рік старовинні замкові вежі [Aftanazy Roman. Materiały do dziejów rezydencji. – Warszawa, 1988. – T. 5 a. – S. 648.]. До того ж мистецтвознавець Л. Крощенко, спираючись на плян міста, що його «снимал и сочинял секунд-майор генерального штаба Иван Купершминт, около 1793 г.», бачить їх розташування на північному бастіоні [Архив института «Укрпроектреставрация». Памятник архитектуры охр. № 758/4 Усадьба. Костёл миссионеров XVIII в. Монастырь. г. Изяслав. Проект ремонтно-реставрационных работ. Том 2. Книга 5. Шифр 325. Историческая записка. – К., Укрпроектреставрация 1986 г. – С. 12.]. Додамо, що саме цей бастіон зберігався до початку XX ст. Пляни першої половини XIX ст. дають уявлення про конфіґурацію замкових укріплень, більша частина яких була розібрана в середині цього ж століття. «20 апреля 1845 г. был «Высочайше утверждён» план застройки г. Изяслава (ЦГИАЛ, ф. 1293, оп. 166. Волынская губерния, д. 32, п. 1.), на котором кроме новой планировки и размещения построек были обозначены и старые каменные сооружения, игравшие в облике города первостепенную роль… В 1874 г. с этого плана была сделана выкопировка части территории города …» [Архив института «Укрпроектреставрация». Памятник архитектуры охр. № 758/4 Усадьба. Костёл миссионеров XVIII в. Монастырь. г. Изяслав. Проект ремонтно-реставрационных работ. Том 2. Книга 5. Шифр 325. Историческая записка. – К., Укрпроектреставрация 1986 г. – С. 36-37.]. На цьому пляні («выкопировке») вже не існує системи укріплень, що оточувала замкове подвір’я з півдня; з північного заходу, у місці злиття двох річок Понори і Горині, залишився лише бастіон, з півдня до якого притуляється невеличка прямокутна будівля; з північного сходу – вежа, що «збереглася майже не зміненою з часів старовинного замку» [Aftanazy Roman. Materiały do dziejów rezydencji. – Warszawa, 1988. – T. 5 a. – S. 649.]. Антонович пише: «в 1845 г. оставалась ещё часть стены и ворота с бойницами» [Антонович В. Б. Археологическая карта Волынской губернии. – М., 1900. – C. 103.]. О «старинных стрельницах», залишках кам’яного валу, що збереглися з боку річки, писали Т. Стецький [Stecki T. J. Wołyń pod względem statystycznym, historycznym i archeologicznym. – Lwów, 1864. – T. 1.– S. 323.], В. Пєроговський [Пероговськiй В. Монографии о Волыни. Город Заслав, история его и теперешнее его состояние. – Житомир, 1868. – С. 17.], М. Теодорович [Теодорович Н. И. Историко-статистическое описание монастырей и приходов Волынской епархии. – Почаeв, 1893. – Т. 3. – C. 418.] у різні роки другої половини XIX ст.

Центральна частина міста на пляні 19 ст.	Центральна частина міста на пляні 19 ст.

Цікаво, що ж з цих залишків ми маємо на сьогодні?

Вигляд бастіону (зліва) з мосту через р.Понору. 1998 р.

На східній ділянці території садиби й досі існує рів. Збереглися фраґменти кам’яної кладки від укріплень в районі так званого фліґелю № 2. Але ж й досі залишається поза увагою північно-західний бастіон, той самий, що знаходиться у місці злиття двох річок: Понори і Горині. На фотографії 1998 року (зараз воду з річки понижено) бачимо його виступ (з лівого боку). Фотографію зроблено з мосту через Понору. Відповідно до приведених міських плянів XIX ст. бачимо, що умови ляндшафту майже не змінено, навіть міст, з якого зроблено знімок, розташовано так само. Порослий травою і деревами пагорб існує без кам’яного панцира. Якщо не придивлятись – майже жодного натяку.

Загальний вигляд бастіону.

Площадка бастіону з видом на міст.

Вигляд околиць замку з бастіону.

Зібраний на сьогодні ілюстративний матеріял досить яскраво свідчить про те, що цей бастіон зазнавав певних реконструкцій, щонайменше протягом XIX – поч. XX ст. Так, у його історії від кінця XVIII ст. до початку XX ст. можна умовно виділити декілька періодів. Перший (найбільш давній з відомих нам) період представлений малюнком і фотографією.

Вид замку в Заславі. Рисунок 19 ст. Бастіон з башточкою видно біля правого краю зображення.	Вид замку в Заславі. Фото 19 ст. Бастіон з башточкою видно в центрі на тлі палацу.

Обидва ілюстративні джерела свідчать про існування на цьому бастіоні башти. Потрібно зазначити, що існує різниця у формах башт, зображених на малюнку і фотографії. У першому випадку перед нами зображення багатосторонньої башти з вузькими вікнами-бійницями; дах увінчано шпилем. Видно залишки кам’яної стіни, що з’єднує зазначений бастіон з північно-східним. У другому випадку – башта має квадратну форму, але якість фото зображення припускає, що це тлумачення може бути й помилковим. Контури бастіону, на якому зображена башта, проглядаются досить впевнено, натомість зображення інших оборонних стін не чітке. Сам палацовий комплекс на обох ілюстраціях в стилі бароко. Додаток до цього – пляни першої половини XIX століття. Споруда на цьому бастіоні дійсно має не зовсім круглу форму, на південь від неї, вздовж західньої ділянки оборонних мурів замкового подвір’я, розташовані дві прямокутні будівлі (припускаємо, що господарського призначення). Наступний період існування бастіону можна умовно віднести до 1845 року. Як вже було сказано, на цей рік припадають деякі важливі зміни в містобудуванні й на існуючій «выкопировке» ми бачимо, що ці зміни не обминули і палацовий комплекс, оборонна система якого зазнала нищівних втрат. Просто кажучи була демонтована. Але лишилися обидва північні бастіони, які, відповідно до наступної ілюстрації, з’єднуються побудованою на місці оборонних мурів новітньою огорожею. Бачимо штучно сплянований спуск, що проходить вздовж північної стіни бастіону; але головне, це те, що вже немає башти.

Вид замку в Заславі. Гравюра поч. 20 ст. Бастіон і спуск видно справа на тлі палацу.	Вид замку в Заславі. Гравюра 19 ст. Бастіон з альтанкою видно справа.

Вірогідно ми можемо розглядати цю гравюру, як фіксацію перехідного періоду – від башти до альтанки, яку можна бачити на наступній ілюстрації.

Не зовсім зрозуміло, коли саме побудована огорожа, адже на ілюстрації, де зображена альтанка, ми її не знаходимо. Без сумніву, після знесення старих оборонних мурів і башти та перед побудовою альтанки, повинен був пройти деякий час. Але, чи дійсно ця гравюра, публікацію якої датують 1880 роком [Архив института «Укрпроектреставрация». Памятник архитектуры охр. № 758/4 Усадьба. Костёл миссионеров XVIII в. Монастырь. г. Изяслав. Проект ремонтно-реставрационных работ. Том 2. Книга 5. Шифр 325. Историческая записка. – К., Укрпроектреставрация 1986 г. – С. 44.], є фіксацією саме цього періоду? Можливо, це зображення наступного перехідного періоду, коли комплекс почали перебудовувати, отже альтанку знесли (на 1870 – 80-ті роки якраз й припадає період значних реконструкцій). До того ж, на вже згадуваній «выкопировке» бастіон зображено з існуючою на ньому будівлею, що має круглу форму, тобто дещо відмінну від тієї, що зображена на попередніх плянах. Можемо припустити, що це і є альтанка, існування якої – це вже наступний, третій період досліджуваного нами бастіону. І нарешті, останній, четвертий період пов’язаний з переробкою палацового комплексу в кінці XIX ст. в стилі клясицизму і пристосування його для потреб військового відомства. У нових, ще більш прагматичних, реаліях альтанці, швидше за все, важко було відстояти своє право на існування. Тому не дивно, що на фотографії початку XX ст., у контексті панорамного зображення всього комплексу, все ще існуючий бастіон показано без будь-яких надбудов. Натомість, з південної сторони до нього притуляється прямокутна будівля, швидше за все, та сама, про яку згадувалося при аналізі плянів XIX ст. («выкопировка« з пляну 1845 року). Надпис «казарми» – досить лаконічна заява про докорінну зміну функції палацевого комплексу в цей час.

Вид на військові казарми, екс-палац князів Санґушків у Заславі.
Світлина поч.20 ст.

На жаль, покищо не відомо, коли саме з нього була знята броня, як він воював протягом XX століття, для яких потреб використовувалися його внутрішні приміщення. Поки не проведені натурні дослідження, датувати бастіон XVII ст. досить важко. Влітку 2006 року, при візуальному обстеженні внутрішнього, підземного приміщення, в об’ємі цього бастіону, було встановлено, що цегла, з якої складені стіни, тотожна до цегли, з якої зроблено палац, тобто XVIII ст. Якщо бастіон зводили у 20-ті роки XVII ст., то повинні були використовувати іншу, наприклад так звану «жолобчасту» цеглу. Можливо це якось пов’язано з перебудовами початку XVIII ст.? Відтак питання залишаються й відповіді на них можуть бути знайдені під час ретельних натурних досліджень [При підготовці статті використано також: Иллюстрированный справочный каталог. Памятники градостроительства и архитектуры УССР / Гл. ред. кол.: Н. Л. Жариков и др. – К., 1986. – Т. 4.].

Бастіон в Заславі. Вхід до підземелля. Фото 2006 р.

Бастіон в Заславі. Інтер’єр до підземелля. Фото 2006 р.