Охорона і облік культурної спадщини у Хмельницькій області: Заславщина

Наталія Майнгардт-Гоголь

Пам’ятки культурної спадщини, до якої б вони категорії не відносилися: місцевого, національного чи всесвітнього значення – є загальнолюдським надбанням, яке створювалося багатьма поколіннями. Відношення до пам’яток історії та культури, їх охорона та збереження – показник цивілізованости кожного суспільства.

Питання охорони пам’яток можна розглядати, як процес утворення і розвитку державної системи в охоронній галузі, становлення охоронних структур як на державному, так і на реґіональному рівнях.

Охорона культурного надбання – дуже складний і різнобічний процес. Проте, головне місце у збереженні історико-культурної спадщини займає законодавство.

Певну ролю серед законодавчих актів відіграв Закон Української РСР «Про охорону та використання пам’яток історії та культури» 1978 року, який, незважаючи на свою недосконалість і недієвість, проіснував 22 роки.

З прийняттям Законів України «Про охорону культурної спадщини» [Закон України «Про охорону культурної спадщини» № 1805-ІІІ від 8 червня 2000 року.], «Про охорону археологічної спадщини» [Закон України «Про охорону археологічної спадщини» № 1626-ІV від 18 березня 2003 року.], Загальнодержавної програми збереження та використання об’єктів культурної спадщини на 2004 – 2010 роки» [Закон України «Про затвердження Загальнодержавної програми збереження та використання об’єктів культурної спадщини на 2004 – 2010 роки» № 1692-ІV від 20 квітня 2004 року.], інших численних постанов та інструкцій, що реґляментують облік, охорону та використання нерухомих пам’яток – почався новий етап пам’яткоохоронного процесу.

Особливо важливим є те, що після прийняття Закону «Про охорону культурної спадщини» створено єдиний державний орган охорони пам’яток, який має координувати увесь пам’яткоохоронний процес у державі. Це питання піднімається більше 20 років і, на жаль, до цього часу на місцях так остаточно і не вирішено.

Що стосується Хмельницької области, до 1971 року питаннями, пов’язаними з обліком, охороною пам’яток, в області займалися науковці Хмельницького обласного краєзнавчого музею [Майнгардт-Гоголь Н. М. 40 років спільної роботи в пам’яткоохоронній галузі // Матеріали регіональної музейної науково-практичної конференції «Музей як центр краєзнавчих досліджень регіону». – Хмельницький, 2004. – С. 50-52.]. З червня 1971 року при музеї був створений відділ охорони пам’яток культури [Наказ Хмельницького обласного управління культури «Про утворення нових відділів у Хмельницькому краєзнавчому музеї» № 119 від 29 червня 1971 року.]. У 1986 році при відділі було створено сектор охорони і вивчення пам’яток археології. Співробітники відділу проводили паспортизацію пам’яток, займалися їхнім виявленням, дослідженням, готували матеріяли до каталогу-довідника «Памятники истории и культуры Украинской ССР» (1987), «Зводу пам’яток» по Хмельницькій області тощо.

У складі музею відділ проіснував до 23 лютого 2001 року, після чого був реорганізований у відповідний відділ при Управлінні культури Хмельницької облдержадміністрації [Наказ Хмельницького обласного управління культури «Про створення відділу охорони пам’яток історії і культури при Управлінні культури Хмельницької облдержадміністрації» від 23 лютого 2001 року.].

У грудні 2005 року відділ юридично зареєстрований, як відділ охорони пам’яток історії та культури у Хмельницькій області [Свідоцтво «Про реєстрацію Відділу охорони пам’яток історії та культури у Хмельницькій області» від 01.12.2005 року.].

Проблемні питання, пов’язані з охороною пам’яток у країні, а в більшості випадків у Хмельницькій області, піднімалися автором тез на конференціях: ІХ Подільській історико-краєзнавчій (Кам’янець-Подільський, 1995) [Майнгардт Н. М. Проблеми охорони пам’яток історії на Хмельниччині // Матеріали ІХ-ї Подільської історико-краєзнавчої конференції. – Кам’янець-Подільський, 1995. – С.375-377.]; Всеукраїнській науковій історико-краєзнавчій «Хмельниччина: роки становлення та поступу» (Хмельницький, 1997) [Майнгардт Н. М. Охороні пам’яток історії і культури на Хмельниччині – державну турботу // Матеріали Всеукраїнської наукової історико-краєзнавчої конференції «Хмельниччина: роки становлення та поступу (1937 – 1997)». – Хмельницький, 1997. – С. 316-321.]; ІІІ Всеукраїнській науково-практичній (Луцьк, 2004) [Майнгардт-Гоголь Н. М. Процес розвитку пам’яткоохоронної справи в Україні та проблеми, пов’язані з її здійсненням на Хмельниччині // Матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Луцьк, 2004. – С. 207-209.]; Міжнародній науково-практичній «Охорона та використання культурної спадщини України: проблеми і перспективи» (Севастополь, 2004) [Майнгардт-Гоголь Н. М. Минуле і сучасне в пам’ятках Хмельниччини та проблеми, пов’язані з їх охороною // Сборник научных трудов по материалам Международной научно-практической конференции. «Охорона та використання культурної спадщини України: проблеми і перспективи». – Сімферополь, 2004. – С. 214-219.]; реґіональній музейній науково-практичній (Хмельницький, 2004) [Майнгардт-Гоголь Н. М. 40 років спільної роботи в пам’яткоохоронній галузі // Матеріали регіональної музейної науково-практичної конференції «Музей як центр краєзнавчих досліджень регіону». – Хмельницький, 2004. – С. 50-57.], Всеукраїнській науково-практичній конференції (Старокостянтинів, 2006) [Майнгардт-Гоголь Н. М. Охорона і облік культурної спадщини на Старокостянтинівщині // Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції «Кобудь-Костянтинів-Старокостянтинів», присвяченої 800-літтю міста. – Старокостянтинів, 2006. – С. 140-146.], науковій конференції «Місто Хмельницький в контексті історії України» (Хмельницький, 2006) [Майнгардт-Гоголь Н. М. Охорона і облік культурної спадщини у Хмельницькій області: місто Хмельницький // Матеріали наукової конференції «Місто Хмельницький в контексті історії України». – Хмельницький; Кам’янець-Подільський, 2006. – С. 166-170.].

На 1 січня 2006 року в області на обліку та під охороною держави налічується 3020 пам’яток історії та культури, в т. ч.: 2442 – історії, 105 – археології, 473 – мистецтва. 17 занесені до переліку пам’яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення, в т. ч.: 4 – історії, 12 – археології, 1 – мистецтва [Постанова Кабінету Міністрів України «Про занесення пам’яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення до державного реєстру нерухомих пам’яток України» № 1761 від 27 грудня 2001 року.], 24 міста і селища міського типу ввійшли до переліку історичних населених місць України [Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження списку історичних населених місць України» № 878 від 26 липня 2001 року.]. Ізяслав (кін. ХІІІ – ХІV ст.) також у цьому переліку.

На Заславщині взято на облік 78 пам’яток історії, 19 мистецтва, 5 археології. У районі 3 історичних будинки (села Комини, Плужне), 1 братська (с. Топори) та одиночні могили комуністів-більшовиків: А. Грабара (с. Поліське, 1919 р.), І. Демчука (м. Ізяслав, 1920 р.), М. Беренштейна (м. Ізяслав, 1920 р.), братська могила радянських прикордонників (с. Кунів, 1923 р.), 7 братських могил радянських воїнів (м. Ізяслав (2), села Білогородка, М’якоти, Нове Село, Путринці, Хотень Другий), 4 братські могили радянських воїнів та партизанів (м. Ізяслав, села Борисів, Кунів, Плужне), 5 братських могил «жертв фашизму» (м. Ізяслав (3), села Кунів, Поліське), 1 братська могила радянських військовополонених (Лютарське лісництво); могили підпільниць А. Сошенської (м. Ізяслав (2)), П. Тітарчук (с. Кіндратка); 45 пам’ятних знаків на честь воїнів-односельчан періоду «Великої Вітчизняної війни».

Серед пам’яток мистецтва – бюсти С. Кірову (с. Великі Пузирки), В. Чапаєву (с. Двірець), І. Черняхівському (с. Нове Село), скульптура Т. Шевченка (с. Ліщани), 16 пам’яток В. Лєніну (м. Ізяслав (2), села: Білогородка, Борисів, Васьківці, Великі Пузирки, Двірець, Добрин, Зубарі, Клубівка, Мислятин, Михля, Плужне (2), Радошівка).

Вже не один рік у нашого відділу виникають проблеми з пам’ятками мистецтва, яких на обліку по області 473, з них: 29 демонтовано, 28 зруйновано, 28 в аварійному, 54 в незадовільному стані, 155 являють собою масові копії – за даними актів їхнього обстеження районними комісіями.

Пам’ятник Лєніну. Місто Ізяслав. 2006 рік.

В Ізяславському районі демонтовано пам’ятки Лєніна в с. Білогородка, с. Васьківці, с. Добрин, с. Зубарі, с. Плужне, зруйнована скульптура В. Лєніна в м. Ізяславі на території колишньої військової частини, а також вже не існує скульптури Лєніна по вулиці Богдана Хмельницького. У задовільному стані 1 пам’ятка: скульптура Лєніна в с. Плужне, одна рука дерев’яна. (Також демонтовані або знищені пам’ятки, що не знаходяться на обліку: бюсти Лєніна на території Ізяславської спеціяльної загальноосвітньої школи-інтернату та колишнього Ізяславського відгодівельного радгоспу; скульптура М. Островського на території ЗОШ № 2 в м. Ізяславі знаходиться у задовільному стані – ред.)

4 пам’ятки Лєніну (села Борисів, Двірець, Мислятин, Радошівка) являють собою масові копії. Але вирішити питання про зняття їх з обліку неможливо, тому що ст. 15 Закону України «Про охорону культурної спадщини» дозволяє це у випадку, коли пам’ятку зруйновано внаслідок стихійного лиха і вона не може бути відновлена [Закон України «Про охорону культурної спадщини» № 1805-ІІІ від 8 червня 2000 року.].

З 5 пам’яток археології, що на обліку: курган на північний захід від с. Васьківці, двошарове поселення в 500 м на схід від с. Завадинці, скитське поселення VІІ – VІ ст. до Р. Х. в 900 м на захід від с. Михнів, могильник скито-сарматського періоду VІІІ – VІІ ст. до Р. Х. в с. Покощівка, пам’ятка національного значення – давньоруське городище ХІ – ХІІІ ст. (в 2 км на захід від с. Михнів, в урочищі Городисько).

Починаючи з 1991 року, рішення про взяття об’єктів на державний облік на Хмельниччині не приймалися. Пов’язано це з певним історичним періодом і з розладом пам’яткоохоронної справи (курсив мій – ред.). Як свідчать матеріяли конференції «Міжнародний досвід охорони культурної спадщини та пам’яткоохоронне законодавство України» (18 – 19 квітня 2002 року, Київ), такі рішення не приймалися протягом 1986 – 1994 років [Абрамова І. В. Критерії визначення категорії пам’яток та порядок внесення їх до Державного реєстру нерухомих пам’яток України // Міжнародний досвід охорони культурної спадщини та пам’яткоохоронне законодавство України. Матеріали конференції 18 – 19 квітня 2002р. – К., 2002. – С. 25.]. У країні утворилася так звана проблема щойно виявлених об’єктів, які в цьому статусі перебувають і до сьогодні. На території нашої области таких об’єктів накопичилося 807, в т. ч.: 340 – археології, 467 – історії та мистецтва (з них 29 археології, 19 історії на Заславщині).

Серед об’єктів історії: 1 братська (с. Чижівка) та 1 одиночна (с. Білогородка) могили періоду так званої «громадянської війни»; 6 братських (м. Ізяслав (3), села Білогородка (2), Рокитне) та 4 одиночних (м. Ізяслав (2), села Мислятин, Мокрець) могили радянських воїнів; 3 одиночні могили радянських партизанів: П. Стадніка (м. Ізяслав), І. Лебошкіна (с. Більчинка), П. Мішуліна (с. Даньківці), 3 братські могили «жертв фашизму» (м. Ізяслав, села Клубівка, Михнів) періоду Другої світової війни.

29 об’єктів археології, серед яких 3 поселення трипільської культури ІV – ІІІ тис. до Р. Х. (м. Ізяслав, уроч. Бабина Гора, уроч. Остроня, с. Михнів), 3 поселення давньоруського періоду ХІІ – ХІІІ ст. (м. Ізяслав, села Бейзими, Михнів), городище давньоруського періоду ХІІ – ХІІІ ст. (с. Білогородка), 3 поселення скитського періоду VІІ – ІІІ ст. до н. е. (села Ліщани, Михля (2); курган (м. Ізяслав, уроч. Климівка), 4 курганні групи (села Мирне, Михля, Михнів, Покощівка) тощо.

Комплексна програма паспортизації об’єктів культурної спадщини на 2003 – 2010 роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів України [Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Комплексної програми паспортизації об’єктів культурної спадщини на 2003 – 2010 роки» № 1330 від 9 вересня 2002 року.], програма по Хмельницькій області [Рішення VІІ сесії Хмельницької обласної ради «Про Комплексну програму паспортизації об’єктів культурної спадщини на 2003 – 2010 роки» від 25 червня 2003 року.] дали змогу обстежити в 2005 році 658 пам’яток та об’єктів культурної спадщини п’яти районів (Віньковецького, Волочиського, Городоцького, Деражнянського, Кам’янець-Подільського) і одного району частково (Дунаєвецького), м. Кам’янця-Подільського і частково м. Хмельницького.

У 2006 році обстежені райони (Білогірський, Красилівський, Летичівський, Полонський, завершено Дунаєвецький, місто Хмельницький).

Обстеження пам’яток та об’єктів Заславщини, згідно обласної «Комплексної програми», заплановано на 2009 р.

У роки «пєрєстройкі», внаслідок швидких темпів будівництва міст, сіл, транспортних маґістралей, виникла загроза для пам’яток. Особливо для історичних будинків, поховань, пам’яток археології. Знесення історичних будівель, їхні добудови, перепоховання останків воїнів припадають на 1990 – 1994 роки. У ці ж роки зареєстровані руйнування курганів, поселень, розорювання пам’яток археології [Майнгардт-Гоголь Н. М. Минуле і сучасне в пам’ятках Хмельниччини та проблеми, пов’язані з їх охороною // Сборник научных трудов по материалам Международной научно-практической конференции. «Охорона та використання культурної спадщини України: проблеми і перспективи». – Сімферополь, 2004. – С. 218.].

У 2000 р. в селах Васьківці, Михнів без погодження демонтовано старі й встановлені нові пам’ятні знаки на честь воїнів-односельчан.

Серед обстежених у 1999 р. Сергієм Демидком пам’яток археології в с. Михнів – частина поселення скитського часу була знищена кар’єром; у тому ж селі на дитинці городища ХІІ – ХІІІ ст. було виявлено сліди розкопів; поверхня кургану в с. Васьківці – пошкоджена. На всіх трьох пам’ятках відсутні охоронні знаки, які після отримання у відділі зникли невідомо куди.

Не в кращому стані були і об’єкти, які ми сьогодні називаємо виявленими пам’ятками: поверхня багатошарового городища «Рогнеда» (м. Ізяслав) – ушкоджена розкопами, частина майданчика зайнята городами; територія трипільського поселення в уроч. Остроня (м. Ізяслав) щорічно розорювалася, західна частина пам’ятки знищувалася кар’єром, розмивалася; стан курганної групи (с. Михля) був задовільний, за винятком ділянок, відведених під городи; територія курганної групи 60 насипів (с. Покощівка) була заросла лісом і, на час обстеження, 12 насипів були ушкоджені старими перекопами; більша частина площі двошарового поселення (с. Путринці), відведена під городи, щорічно розорювалася; поселення скитського часу (с. Сошне) на момент обстеження було задерноване, використовувалося для випасу худоби (поруч з братською могилою «жертв фашизму»).

Чи ще існують ці пам’ятки та об’єкти сьогодні – лишається лише сподіватися, оскільки, на жаль, і в наші дні акти вандалізму, розорювання, діяльність «чорних» археологів доводять пам’ятки археології до аварійного стану.

Єдине, що «Комплексна програма паспортизації» дає можливість проводити обстеження пам’яток та об’єктів до 2010 р., і до того ж Земельний кодекс України (ч. 6 ст. 123) [Земельний кодекс України № 2768-ІІІ від 25 жовтня 2001 року.], вищезгадані закони «Про охорону культурної спадщини» (ч. 9, 10 ст. 6), «Про охорону археологічної спадщини» (ст. 7), Постанова Кабінету Міністрів України № 427 від 31 березня 2004 року «Про затвердження Порядку вибору земельних ділянок для розміщення об’єктів» дають змогу відділу здійснювати погодження відведення земельних ділянок фізичним і юридичним особам, і таким чином контролювати стан пам’яток та об’єктів в області. Та наказом Міністерства культури і мистецтв України від 16 лютого 2005 року за № 86 органам охорони культурної спадщини делеґовані повноваження з надання висновків щодо погодження проєктів відведення та надання земельних ділянок, у тому числі тих, що призначаються для сільськогосподарських потреб, погодження зміни землевласника, землекористувача на території пам’яток та в їх охоронних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць у межах відповідних адміністративно-територіяльних одиниць, крім проєктів… розташованих на територіях пам’яток національного значення, їх зонах охорони, в історичних ареалах міст та селищ, занесених до списку історичних населених місць України та охоронюваних археологічних територіях, які є прероґативою Кабінету Міністрів України.

Щодо Ізяславського району, більшість проєктів погоджує лише місто Ізяслав. А питання реконструкції, реставрації, добудови, перебудови, заміни існуючих пам’яток зовсім не погоджуються з Відділом охорони пам’яток історії та культури у Хмельницькій області, що є порушенням Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Питання охорони пам’яток не має обмежень як у пляні порушень, так і в пляні її висвітлення – це мені дає впевненість стверджувати мій 24-річний досвід роботи у даній галузі.