Висновки

Салига П. Г.

Поставленої мети дослідження було досягнуто, оскільки вдалося виокремити феномен мережевих електронних журналів як виду видавничої продукції та дослідити їхню трансформацію як явище масової комунікації.

1. Під час дослідження було встановлено місце мережевих електронних журналів у системі видань. Проаналізувавши підходи до класифікації мережевих видань, ми визначили, що жодні з них не охоплюють усіх видів видавничої продукції в інтернеті, оскільки намагання побудови матриці на основі іншої системи призводить до викривлення реальної картини видової різноманітності в мережі. Спроба накласти матрицю державного стандарту на явище МЕЖ призвела до створення дефініції, що не виражала повністю сутності поняття.

Окресливши типологічні ознаки, що вирізняють мережеві електронні журнали в окремий вид видавничої продукції, ми визначили, що МЕЖ – це детерміноване періодичне чи продовжуване електронне видання, що пройшло редакційно-видавничу обробку, параметри, зміст і спосіб взаємодії з яким визначені видавцем і не можуть бути змінені користувачем, призначене для поширення в незмінному вигляді в комп’ютерних мережах і доступне потенційно необмеженому колу читачів, не має друкованого аналогу, містить текст та зображення, має вихідні відомості. Запропоновано обрати феноменалістичний підхід до класифікації, що передбачає детермінацію видів мережевих видань через визначення їхньої сутності.

У результаті застосування цього підходу було отримано дефініцію, що стала основою нашого дослідження: мережевий електронний журнал – це самостійне продовжуване електронне видання, що є структурно завершеною групою матеріалів аналітичних жанрів, які пройшли редакційно-видавничу обробку та призначені для розповсюдження в комп’ютерних мережах у незмінному вигляді. Це визначення грунтується на спільних рисах розглянутих дефініцій із праць науковців та провідних світових енциклопедій. У ньому вдалося окреслити характерні ознаки мережевих електронних журналів, що, незважаючи на різноманіття поглядів, зводяться до цифрової конструкції, розповсюдження через мережі, продовжуваності, редакційного опрацювання матеріалів, закінченості, незмінності, наявності публікацій, аналітичному характері матеріалів.

Попередником МЕЖ були дискові журнали, що з’являлися на дискетах та касетах. Окрім текстів, вони містили мультимедіа, програми та були інтерактивними. Дискові журнали є окремим видом видавничої продукції, оскільки вони переважно були виданнями навчальної тематики, на яких розповсюджувалися корисні програми, а МЕЖ – аналітичними та інформативними, що складалися з текстів та графіки. Дискові електронні журнали з появою швидкісного інтернету стали неефективними та зникли із сучасної видавничої сфери.

Через новітній характер багатьох видів мережевої видавничої продукції ці видання ще недостатньо досліджені в науковій літературі, що може призвести до змішування понять та термінів. Задля точної детермінації було здійснено аналіз схожих за типологічними ознаками видів видавничої продукції та визначено їхню відмінність від мережевих електронних журналів. Близькими за цільовим призначенням, аналітико-синтетичним переробленням інформації, інформаційними знаками (знаковою природою), матеріальною конструкцією, обсягом, складом основного тексту, періодичністю, структурою, інформаційними ознаками, видами періодичних і продовжуваних видань, статусом виявилися дискові журнали, дайджести, блоги та спільноти інтернету.

Дискові журнали розвивалися до того часу, допоки інтернет набув широкого впровадження. Однак особливість матеріальної конструкції (наявність диска) не єдина, проте визначна їхня відмінність, що вплинула на форму дистрибуції та комерціалізувала видання через вартість носія інформації. Дайджести мережі ARPANET передували появі мережевих електронних видань і були схожі на них за низкою типологічних характеристик. Однак несамостійність інформації, а саме її залежність від інших текстів та відсутність редагування видання, відрізняє дайджести від мережевих електронних журналів. Відмінність від блогів чи, як їх ще називають, живих журналів, очевидніша, оскільки їх ототожнюють з мережевими електронними журналами через назву, тоді як у періодичності, завершеності, незмінності, композитності та інтерактивності блоги суттєво відрізняються від МЕЖ. Відмінність від мережевих спільнот простежується в характері комунікації, яка у спільнотах є немасовою, в інтерактивності та відсутності редагування, що також виводить ці ресурси мережі інтернет за межі видавничої справи.

2. Під час аналізу історії розвитку МЕЖ вдалося простежити еволюцію форми та змісту мережевих електронних журналів від виникнення до сьогодення. Із перших МЕЖ до нашого часу дійшли літературне видання «Cheap Truth» 1983 року, комп’ютерні «cDc», «H.A.C.K.» та літературний «FSFnet» 1984 року випуску. Оскільки мережеві електронні журнали на той час були єдиним онлайн-засобом масової інформації, то вони отримали всебічний розвиток. Якщо змістова частина частково відповідала рівню розвитку тогочасної журналістики, то форма суттєво відрізнялася від поширених композиційно-графічних моделей друкованої періодики того часу. У мережевих електронних журналах від перших їхніх зразків зустрічаються такі поширені у самвидаві та неформальній пресі стильові явища, як використання сленгу, просторіч, запозичення з інших мов, пейоративна та експресивна лексика. Цьому сприяють переважно молода аудиторія комп’ютерних мереж та відсутність цензури. Подібні атрибути залишаються розповсюдженими серед субкультурних мережевих електронних журналів і до сьогодні. Натомість МЕЖ наукової тематики у мовно-стилістичному плані наслідують друковані аналоги рецензованих журналів.

Загалом для МЕЖ характерними є запозичення стилів та жанрів змістової частини з друкованих відповідників. Як і в традиційних журналах, у МЕЖ поширені переважно інформаційні, аналітичні та художньо-публіцистичні жанри. Їхня трансформація відбувалася під впливом технологічних чинників. Із розвитком гіпертекстової технології функцію інформування перебирають на себе оперативніші видання – сайти. Якщо в мережевих електронних журналах 1980-х та початку 1990-х років ще зустрічаються замітки та репортажі, то згодом вони витісняються аналітичними жанрами: стаття, рецензія, огляд. Після залучення до виробництва МЕЖ форматів PDF та FLASH текстова частина видань значно поступилася візуальним складникам – фотографіям, ілюстраціям та декоративним елементам. Публікації в субкультурних МЕЖ мають суб’єктивний характер незалежно від жанрів, оскільки некомерційний підхід до комунікації та фактична відсутність контролю над електронними виданнями з боку держави спонукає редакторів відходити від класичних критеріїв об’єктивності.

Форма перших МЕЖ була сильно обмежена можливостями тогочасної комп’ютерної техніки. Намагаючись відтворити дизайн друкованих видань на примітивних програмах для редагування тексту, видавці МЕЖ винайшли унікальний стиль дизайну – ASCII-декорування. Символами вбудованих у систему шрифтів створювалися не лише прості елементи, як то лінія чи плашка, але і складні тривимірні ефекти. Винайдений у 1989 році гіпертекст мав багато переваг порівняно з ASCII. Інтеграція в текст зображень, кольорів та засобів нелінійного макетування (фрейми, таблиці, об’єкти) значно розширила дизайн МЕЖ. Гіперпосилання дозволили видавцям пов’язувати між собою різні документи, у тому числі й матеріали журналу. МЕЖ цього періоду перестали бути цілісними і стали композитними, оскільки складалися з груп документів, пов’язаних посланнями.

Згодом формат PDF дозволив створювати найскладніший графічний дизайн видання тими самими програмами, що і друковані видання. Завдяки цій технології видавці повернулися до МЕЖ. Сьогодні малі витрати на створення та дистрибуцію мережевих журналів та відсутність цензури створюють гарні умови для розвитку цього виду видавничої продукції. Особливо інтенсивно розвивається дизайн, оскільки його розробники отримали можливість експериментувати в межах реальних проектів. Якщо на початку існування МЕЖ у композиційно-графічному моделюванні вони рівнялися на друковані видання, то тепер останні беруть ідеї з мережевих електронних журналів.

Широкий розвиток сенсорних екранів ставить перед МЕЖ нові завдання – зробити видання інтерактивним і динамічним. Для реалізації таких планів видавці використовують різні технології, найпопулярнішою з яких є FLASH, що дозволяє запрограмувати елементи МЕЖ, щоб вони стали рухомими та відповідали на маніпуляції користувача.

3. У ході феноменологічного дослідження вдалося виявити ознаки електронних журналів, відображені у змісті, структурі, композиції, мові та стилі матеріалів, розробити класифікацію наявних мережевих електронних журналів. Під час визначення МЕЖ як самостійного виду видавничої продукції були виведені їхні типологічні характеристики. Незважаючи на те, що сучасні МЕЖ походять від різних традицій у видавничій справі, вони зберігають спільні риси, за якими їх ідентифікують як окремий вид видавничої продукції. Після аналізу змісту та форми мережевих електронних журналів було визначено специфічні ознаки МЕЖ: електронний спосіб існування, закінчена незмінна форма, дистрибуція за допомогою комп’ютерних мереж, продовжуваність, редакторсько-видавниче опрацювання матеріалів, композитність та структурна завершеність.

Було з’ясовано, що визначальним характеристиками МЕЖ є їхня матеріальна конструкція та спосіб розповсюдження. Це прописано у назві – мережеві за способом доставки до читача та електронні за способом побутування. На відміну від інших видань в інтернеті, мережеві електронні журнали не потребують постійної адреси і можуть розповсюджуватися різними каналами і розташовуватися одночасно на кількох сайтах. Це продовжує їм життя, оскільки адреси в інтернеті мають тенденцію до зникнення, тоді як окреме видання може зберегтися.

Важливою ознакою МЕЖ, згідно з дослідженням, є їхня періодичність, яку електронні видання запозичили в друкованих. Із появою гіпертексту та систем управління контентом зникла потреба в підготовці продовжуваних видань. Активно почали розвиватися сайти, матеріали на яких публікували в міру появи. Згодом періодичність як атрибут ЗМІ втратила сенс, як і межі сайтів, які могли інтегрувати у свої сторінки частини інших ресурсів. Однак періодичні видання не зникли, а з появою формату PDF почали знову розвиватися, бо проміжки між випусками МЕЖ дозволяють редакції якісніше підготувати видання та розробити йому оригінальний дизайн різних матеріалів, що неможливо при публікації через систему управління контентом.

Однією з найважливіших визначальних ознак МЕЖ є редакторська обробка матеріалів, оскільки, на відміну від інших видів електронних видань, редакція готує не тільки тексти, але й дизайн та випуск в цілому. Кожен номер журналу є окремим і завершеним витвором видавничої творчості, де важливою є не тільки інформація, а її поєднання, порядок та оформлення. Мозаїчність сучасних ЗМІ формує в частини населення потребу індоктринації, яка може бути забезпечена тільки редакцією. МЕЖ тривалий час слугували засобом реалізації амбіцій креативних людей, що бажали створювати видання відповідно до власних уподобань. Однак із розвитком блогів (живих журналів) частина потенційних видавців перейшла на цю платформу.

Спроби визначити структурно-типологічні особливості МЕЖ довели, що внутрішню типологізацію цих видань можна якісно здійснювати лише за тематичною ознакою, оскільки спільнотематичні журнали зберігають споріднені характеристики і не піддаються трансформації, тоді як жанрова структура та дизайн постійно модифікуються під впливом технологій. На початку 1980-х років, коли МЕЖ були єдиним засобом масової інформації, тематичний спектр видань був широким – сатиричні, музичні, літературні, новинні тощо. Проте з появою гіпертекстової мережі WWW велика частина видань переходить у формат сайтів. Сучасні МЕЖ мають низу специфічних характеристик, які визначають тематику. Періодичність ускладнює вчасну публікацію новин, бо лінійність погано сприймається масовим читачем, що є загрозою для видань про популярну музику та кіно. Однак існують тематичні групи, для яких формат МЕЖ зручний і які продовжують його використовувати. Серед популярних тематичних груп можемо виокремити такі: політично-маргінальні, комп’ютерні, рецензовані наукові, вузькоспеціалізовані, про хобі, візуальне мистецтво, літературні, музичні.

4. Розвідка в історію виникнення та функціонування МЕЖ, збір та аналіз інформації про роботу редакцій на основі спогадів самих видавців та їхніх вступних публікацій у самих виданнях, дослідження сучасних тенденцій в організації МЕЖ дозволили простежити цикл існування мережевих електронних журналів від створення до дистрибуції, розробити основні принципи підготовки мережевого електронного журналу до видання, специфіку редагування.

Видавничо-редакційний процес різних МЕЖ залежить від типу їхньої тематичної класифікації. У мережевих електронних наукових рецензованих журналів процес підготовки, випуску та промоції буде суттєво відрізнятися від тих самих етапів у виданні субкультурного мистецького журналу.

Некомерційні МЕЖ не мають фінансових можливостей для оплачування діяльності журналістів, фотографів, верстальників та інших професійних робітників редакції. Натомість вони залучають до створення контенту аматорів або генерують його самостійно. Таким чином редактор може виконувати нетипові для себе завдання: макетування, написання статей і навіть розповсюдження та піар. У некомерційних МЕЖ інтенції до створення видання залежать від ініціативної групи або від особистості, що на власному ентузіазмі створюють нові видання. У ході нашого дослідження було визначено, що в багатьох випадках редактор МЕЖ був одночасно і його дизайнером, і журналістом, і видавцем. Перші номери формуються для іміджу власними силами, а згодом видання може залучати нових авторів, що співпрацюють з МЕЖ заради пропагування своїх ідей чи через інші мотиви. Навколо таких видань з часом формуються спільноти, що кооперуються з видавництвом і разом створюють мережевий електронний журнал та займаються його рекламою і дистрибуцією в мережі. Із часом мотивація редакції може зменшуватися і, оскільки не існує жодних офіційних зобов’язань, це впливає на якість видання та його періодичність. Тому МЕЖ є швидше продовжуваними, а не періодичними виданнями.

У комерційних та наукових МЕЖ видавничий процес майже не відрізняється від друкованих журналів, окрім відсутності друкування та винятково мережевого способу дистрибуції та промоції видання. Видавці формують тематику, періодичність, орієнтовний контент, підбирають редакцію, що займатиметься збором та опрацюванням матеріалів, версткою та розповсюдженням.

Технологічна трансформація вплинула також і на видавничий процес створення та розповсюдження електронних журналів. У 90-х роках мережа WWW реалізувала багато новаторських ідей, які підтримали як видавці, так і читачі, що призвело до занепаду МЕЖ. Відмова від періодичності, оскільки матеріали публікуватися в міру їхньої появи, зменшила аудиторію МЕЖ. Після розвитку нової Мережі 2.0 зникає редагування матеріалів, оскільки користувачі можуть публікувати тексти самостійно, без особливих знань верстки, що також зменшувало аудиторію журналів. У таких умовах МЕЖ втратили своє лідерство і стали доволі рідкісними виданнями, порівняно з тією кількістю інформації, що публікується в мережі. Причини цього не лише технічні, але і психологічні. Блоги та соціальні мережі мають швидші засоби для реалізації видавничих потреб девіантних та творчих особистостей. Ці платформи простіше використовувати для піару та пропаганди, оскільки для публікації не потрібно знати програмування чи основи дизайну. Велика частина потенційних видавців МЕЖ тепер реалізує свої творчий потенціал у цих виданнях. Із появою соціальних мереж МЕЖ втратили велику частину своїх аудиторій, оскільки створювати спільноти у соцмережах стало значно легше. Вони доступні для публікації та коментування постійно, тоді як МЕЖ мають періодичність, що призводить до затримування комунікації.

У динамічних видань є низка недоліків як технічного, так і економічного характеру. FLASH використовує багато ресурсів комп’ютера і вимагає сторонніх програм, які можуть бути не встановлені на комп’ютері чи мобільному пристрої. Із точки зору видавця – створення динамічного журналу – це трудомісткий процес, який вимагає професійних навичок і знань. Складно говорити про можливість капіталізувати МЕЖ, оскільки спостерігається небажання користувачів мережі платити за інформацію, яку вони гіпотетично можуть отримати з безкоштовних джерел. Однак останні тенденції свідчать, що реклама може фінансувати редакцію МЕЖ, і таке видання може бути прибутковим, тому що витрат на друк немає.

5. Після розгляду сучасних трансформаційних процесів як МЕЖ, так і масмедіа загалом, було встановлено перспективи розвитку і функціонування мережевих електронних журналів. У ході дослідження виокремлено тенденції, які впливатимуть на подальший розвиток МЕЖ. Очевидний прогрес в інтеграції комп’ютерів та їхніх мереж у життя людей призведе до повного витіснення дискових видань, що вилучить з терміну «мережеві електронні журнали» означення «мережеві», оскільки ці поняття будуть тотожними.

На основі аналізу повільного входження наукової спільноти у видавничо-комунікаційний процес в мережі було визначено, що поява нових медіа призводить до регресивних настроїв певної частини аудиторії, які не бажають використовувати прогресивні технології. Наукова спільнота виявилася неготовою до змін, хоча теоретично безпаперове видавництво було обгрунтоване багатьма дослідниками ще в 1970-ті роки. Навіть після виходу перших редагованих журналів тривали дискусії щодо них. Більшість аргументів проти МЕЖ (відсутність нумерації сторінок, нетривкий формат) були нелогічними і свідчили про нездатність деяких науковців до гнучкого мислення.

Було визначено, що розвиток лібералізму та свободи призводить до прагнення окремих індивідуумів до індоктринації, пошуку мас-медіа з чіткою суб’єктивною позицією, близькою до світогляду конкретних людей. МЕЖ може виконувати пропагандистські функції, оскільки роль редакції в них суттєвіша, ніж в інших виданнях. Тут формат журналу відіграє подвійну роль. З одного боку, він відштовхує масового читача, оскільки МЕЖ – це видання лінійне і сприймати його потрібно також цілим, натомість на масову аудиторію зорієнтовані мозаїчні видання, такі, як соціальні мережі. З іншого боку, формат журналу функціонує серед членів спільнот з вузькими зацікавленнями. Аналіз матеріалів свідчить про сильну заангажованість МЕЖ, що важко сприймається читачами, не зацікавленими в темі.

З’ясовано, що розвиток соціальних мереж та загальне збільшення кількості інформації продукує втому користувачів від медійного шуму і бажання отримувати тільки якісну інформацію. Витрати часу на сприйняття неважливої інмутаційної інформації становлять небезпеку для ментального здоров’я користувачів мережі, що призводить до хвороби IAD (Internet addiction disorder). Із часом обмеження інформаційних каналів може стати нормою. У такій ситуації МЕЖ стане альтернативою інформаційному хаосу.

У теоріях мережевої комунікації зустрічаються прогнози про посилення цензури в інтернеті й одночасно про маргіналізацію інтернет-спільноти. Спільноти маргіналів прагнутимуть створення нецензурованих електронних видань, звертатимуть увагу на МЕЖ, оскільки вони існують у вигляді завершених файлів і можуть розповсюджуватися різними мережами. Це унеможливлює закриття МЕЖ, оскільки відсутня фізична адреса. Політичні та релігійні маргінали зараз теж обирають формат МЕЖ, оскільки його неможливо контролювати (електронний журнал можна розповсюджувати шляхами, що не підконтрольні владі: розсилати по пошті, розміщувати на файлообмінниках тощо). Тривалий досвід контркультурної боротьби хакерських, політично- та релігійно-маргінальних МЕЖ вказує на те, що цей вид видання і надалі буде популярним у цьому сегменті аудиторії.

Важливим фактором потенційного розвитку є використання МЕЖ як платформи для експериментів над формою та змістом мас-медіа. Художнє оформлення сучасних МЕЖ значно розвинулося, оскільки створення власного видання в мережі не залежить від грошей. Це означає, дизайнер він вільний від комерційних зобов’язань. Мистецькі МЕЖ стали своєрідною платформою для нових ідей у дизайні. Такі журнали, як «Batterie», «Bastard», «Дуршлаг» стали об’єктом наслідування у візуальному мистецтві свого часу. Періодичність МЕЖ створює умови для постійного оновлення художнього оформлення видання, що може зберегти цю аудиторію в майбутньому. Триматися МЕЖ будуть також літературні видання, оскільки періодичність дозволяє використовувати час для покращення редагування та рецензування творів.

Із розвитком мобільних пристроїв спостерігається новий етап становлення МЕЖ – JAVA-журнали, які поєднують в собі дизайн і програмування. Це частково споріднює їх із дисковими журналами. Наявність сенсорного екрану вимагає від видавців нових підходів до оформлення видання. Насамперед має реалізоватися поекранність (посторінковість) викладу матеріалу, що для МЕЖ є типовою характеристикою. По-друге, повинна застосовуватися інтерактивність. Темпи, з якими друковані журнали переходять на мобільні технології, свідчать, що принаймні зараз цей напрямок прогресуватиме.