29.04.1842 г. Т. Г. Шевченко

Милий і добрий мій паночку Тарас Григорич!

Ну, вже так що порадовали Ви нас своїми «»! Як кажу: читаєш та й облизуєшся. Якраз к великодню прислали Ви нам сюю писанку, а я зараз і розіслав по рукам. Пан Артемовський аж підскакує та хвалить. Як такого добра не хвалити? Пишіте ж, паничу, у усю руку, напишіте нам ще таке, дайте віддохнути від московських брехень, що читаєш-читаєш та або заснеш гарненько, або на животі затошнить, а на зуби паде оскома, що три дні не хочеться дивиться на книжку. Артемовський сам хотів до Вас писати – і не збреше, напише, бо дуже похваляє. Корсуна після того не бачив.

Білети Ваші усі цілі лежать у мене, ніхто не взяв ні одного, кажуть: нехай книжки пришлеть. Бісова Москва провчила: грошики зчистить, а книжки – овва! Записалося у мене душ п’ятнадцять, що певно дадуть гроші, пришліте десятків зо два, то гроші зараз і вишлю. Білети і Вам, певно, вишлю. Писав і про «Богдана» Є. П. Гребінки, давай, кажуть, книжки – тогді і гроші. А де він? Вже я писав-писав до нього – мовчить, так я і годі сказав. Може, сердиться? За що? А щоб його бог любив! Або, нехай бог боронить, обмоскалився, у їх віру уступив. А спитайте його від мене, коли побачите, що він дума?

Послав би я, батечку, Вам і десять своїх книжок, так нема їх у мене. Усі у москалів: ні грошей, ні книжок не бачу.

Обдурили добре! Коли хочете, то от писулька, по ній дадуть Вам. Пишіте ж ще, потішайте наші душі таким смашним, та «Гайдамаків» шліть до мене, я Вам грошики вишлю. Та не розлюбляйте щиро Вас кохающого

Григорія Квітку

Сейчас прочитал Евгения Павловича «Сеню», и мы обоє с женою хохотали очень. Чудесная штука!

«» Вашу і усе гарнеє получили як треба. Буде у «Молодику» – нашому альманасі.

Примітки

Вперше надруковано з купюрами у журн. «Киевская старина», 1900, т. XX, кн. 12, с. 300, повністю у журн. «Україна», 1925, кн. І – II, с. 85 – 86.

Увійшло до зібрання: Квітка-Основ’яненко Г. Ф. Твори у шести томах, т. 6, с. 651 – 652.

Автограф невідомий.

Подається за публікацією в журналі «Україна».

… порадовали Ви нас своїми «Гайдамаками». – Поема «Гайдамаки» вийшла в світ у кінці 1841 р. (цензурний дозвіл 29 листопада 1841 р.).

Артемовський сам хотів до Вас писати… – Про листування П. П. Гулака-Артемовського і Т. Шевченка відомостей немає.

Білети Ваші усі цілі лежать у мене… – Йдеться про передплатні картки на викуплення поеми «Гайдамаки» із друкарні.

Послав би я, батечку, Вам і десять своїх книжок… – Йдеться, очевидно, про «Малороссийские повести, рассказанные Грыцьком Основьяненком», які в 1834 і в 1837 рр. були видані в Москві, а в 1841 р. перевидані у Харкові. Саме їх просив Т. Шевченко у Г. Квітки-Основ’яненка в своєму листі від 28 вересня 1842 р.

… прочитал Евгения Павловича «Сеню»… – повість Є. П. Гребінки «Сеня» (1841), надруковану в журналі «Отечественные записки», 1842, т. XXI, розд. 1, с. 207 – 268.

«Утопленицю» Вашу і усе гарнеє получили… – Для альманаху «Молодик» Т. Шевченко надіслав Г. Квітці-Основ’яненку разом з баладою «Утоплена» поезії «Думка» («Тяжко-важко в світі жити»), «Н. Маркевичу» («Бандуристе, орле сизий»), пісню з драми «Невеста». Всі твори, крім останнього, були опубліковані в «Молодику» (Харків, 1843, ч. II).

Подається за виданням: Квітка-Основ’яненко Г.Ф. Зібрання творів у 7-ми томах. – К.: Наукова думка, 1981 р., т. 7, с. 343 – 344.